Аґнєшка Ґрафф. Cвіт без жінок

Богдана Матіяш ・ Травень 2006
Львів: Ахілл, 2005.

Книжка польської феміністки Аґнєшки Ґраф є досконалим свідченням того, що нинішній стан фемінізму як руху та світобачення позначено розмаїтістю поглядів і реакцій на позицію та права жінки в суспільстві. Авторка, що поділяє погляди радше поміркованого, а не радикального фемінізму, присвятивши книжку аналізові дискурсу сьогочасного суспільного життя в Польщі, досить-таки рішуче стверджує, що він репрезентує «світ без жінок». Пояснення цьому авторка також має, і воно просте: Польща, закорінена в традиційному мисленні, цілком очевидно є країною патріярхату. Однак, говорячи про, скажімо, відсутність жінок у політиці, Ґраф не запитує, який відсоток жінок «рветься в політику» й скількох із них до неї «не допускають». Відтак тези, що стосуються участи жіноцтва в демократичному житті сучасної Польщі та його причетности до влади, звучать дещо голослівно, хоча й не позбавлені сенсу й підстав для проговорення.

Авторка не оминула увагою теми «жіночности» й поняття «справжнього чоловіка» та стереотипно пов’язуваних із ними рис, притаманних кожній статі, однак її роздуми не додають нічого нового до прописаних іще на початках зародження фемінізму тез у класичних працях Кейт Мілет, Вірджинії Вулф, Симони де Бовуар та їхніх послідовниць. Відтак читання цих розділів може бути цікавим лише тому читачеві, котрий лишень розпочинає знайомитися з теорією фемінізму. Подивовує те, що авторка, пишучи про ставлення до статей і розмежування між ними в польському суспільстві, не апелює поняттям «ґендер», що, як видається, змінило би деякі акценти над так пристрасно (а почасти й аґресивно) дискутованими темами. Хоча в щойно написаній тезі є одне але: насправді це не дискусія – вона мусила би передбачати присутність Іншого; авторка натомість пише черговий феміністичний маніфест, нецікавий саме своєю формою.

У центрі її уваги опиняється досить широке коло тем: нещасний образ жінки-матері, засилля глумливих анекдотів про жіноцтво, боротьба за право жінок на аборти (в цьому контексті авторка всіма силами доводить, що під час аборту «плід ще не відчуває болю», і взагалі це ще не дитина, а відтак – і не вбивство). Як видається, серед найпереконливіше висвітлених і найінформативніше прописаних тем – ставлення феміністок до порнографії та розмаїття позицій сучасних феміністок «від фемінізму до макбілізму... і назад». До речі, вже на останніх сторінках книжки ніби мимохідь урешті зринає термін «ґендер», але ніби тільки для того, щоби наголосити: авторка його чи то свідомо нехтує, чи не дуже знається в здобутках ґендерних студій, які напевно придалися б у її феміністичних студіях.

Про вартість книжки, відтак, дещо складно говорити. Знаю напевно тільки те, що без її перекладу на українську ніхто нічого не втратив би. Однак маю сподівання, що наступні книжки серії «Фемінізм і ґендер», яку, власне, відкриває анотоване видання, матимуть серйозніший науковий рівень.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!