Антон Адамовіч. Да гісторыі беларускае літаратуры

Наталя Іванова ・ Грудень 2005
Менск: Колас, 2005.

Видавництво «Колас», головним редактором якого тривалий час був критик та історик літератури Антон Адамовіч, видрукувало зібрання його наукового доробку, а це 1460 сторінок. Ці тексти охоплюють практично всю першу половину XX століття в білоруській літературі.

Адамовічеві розвідки в основному стосуються таких найзначніших позначок на білоруській літературній карті XX століття, як «відродження» (Янка Купала, Якуб Колас, Максім Багдановіч, Алесь Гарун; група «Наша ніва»); «узвишенство» (від назви літературно-мистецької організації «Ўзвишша», що від 1926 року втілювала ідею нової проевропейської та водночас національної модерности) – його представляють Уладзімер Bилка, Наталя Арсєньнєва, Лукаш Калюга. Окрему статтю присвячено Скорині, чиє подвійне ім’я – Францишек та Георгій – символічно згладжувало конфлікт між православними й католиками (у нарисі Адамовіч пише саме про цей конфлікт та його поновне нагнітання в радянський час). Матеріял «Супроти совєтизації в білоруській літературі (1917–1957)» та ще декілька статтей: «До 40-річчя Купалового антибільшовизму», «Мистецька криптографія в нашій літературі», «Сорок років білоруської літератури в БРСР» – передають антибільшовицькі настанови пізніших, еміґраційних Адамовічевих праць. У статті «Соціялістичний реалізм та його сучасні аспекти» він пише про історію становлення та засади цього «методу», його зв’язок із класицизмом; а будучи ще й сучасником описуваних процесів, указує, в підсумку, на естетичну безплідність цього напряму в білоруській літературі. Літературних реалій ранішого часу – до XX століття – стосується тільки коротка оглядова замітка «На шляху до Европи», а також стаття про зачинателя національної білоруської літератури Францишка Багушевіча.

Питання мистецької форми, художнього стилю, механізмів прояву «авторського таланту» не залишаються осторонь, але й не стають для розвідок центральними. Зрештою, тут ідеться не тільки про естетико-культурологічні й літературознавчі шукання науковця, а й про розбудову міту національної літератури. Кілька робіт знайомлять читача з Адамовічем-публіцистом – скажімо, розмірковування про білоруський національний гімн. В іншій статті автор порушує питання методології історико-літературної науки, дошукуючись принципів, на які вона спиралася та якими має керуватися тепер (стаття 1963 року). Чимало матеріялів збірника – авторські рецензії на твори сучасників. Цікаво було знайти тут відгук на український збірник «Пролітфронт» (1930). Окрім того, в книжці вміщено першу монографію Адамовіча – про Максіма Гарецького (1928) та автобіографію кінця 1940-х років.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!