Jan C. Jansen, Jurgen Osterhammel. Decolonization: A Short History

Єгор Брайлян ・ Жовтень 2017
New Jersey: Princeton University Press, 2017.
Translated from German by Jeremiah Riemer

Книжку німецьких фахівців із глобальної історії та феномена колоніялізму Яна Янсена (Німецький інститут історії, США) та Юрґена Остергамеля (Констанцський університет, Німеччина) присвячено деколонізаційним процесам у новітній період, які торкнулися економіки, культурного розвитку, політики. Видання монографії є доповненням німецькомовного ориґіналу 2013 року. Структурно видання складається з передмови, семи розділів, нотаток та вибраної бібліографії. У передмові автори зазначають, що навіть у XXI столітті колоніяльна спадщина нагадує про існування проблем, пов’язаних із розпадом европейських і міжконтинентальних імперій. Також у вступній частині вказано, як розуміти термін «деколонізація», його відносні типологічні та хронологічні характеристики.

У першому розділі описано амбівалентність цього терміна: 1) розпад імперій та утворення незалежних держав; 2) знищення політичних інститутів, заснованих на окупаційних методах управління територіями. «Найгарячішою» фазою деколонізації є 1945–1975 роки, але комплексно зрозуміти перебіг цих подій без ретроспективи складно. Еліти в метрополіях передбачали відносно мирне передання влади на місцях, але війни другої половини XX століття засвідчили зовсім іншу тенденцію. Також визначено специфіку колоніяльних бюрократичних структур, різних статусів підлеглих територій та значення поняття «суверенітет» у рамках боротьби проти імперських режимів. Сама природа деколонізаційних практик не була простою заміною національних символів.

Для авторів розпад СРСР навряд чи вписується в процеси загибелі імперського панування у світі. Науковці виділяють три рівні деколонізації: імперський, локальний та міжнародний, — і пояснювальними моделями цих явищ є передання влади, національно-визвольна боротьба, неоколоніялізм, скидання тягаря «білої людини», міжнародні процеси.

У другому розділі показано, як дві світові війни та поширення націоналістичних ідей вплинули на ерозію колоніяльної системи. У міжвоєнний період були активними антиколоніяльні рухи, відбулася інтернаціоналізація колоніялізму та реалізувалися реформаційні проєкти конституційного і соціяльно-економічного розвитку колоній.

Третій та четвертий розділи аналізують реґіональні особливості й економічний вимір деколонізації. Розпад імперій супроводжували економічна революція, зменшення впливу колоніяльних та імперських бізнес-інтересів. Фінансові кола не виступали лобістами важливих рішень із деколонізації територій.

Прикінцеві три розділи наголошують роль міжнародних організацій, глобальних процесів, ідеологічних постулатів і показують, як саме колоніяльне минуле формується в політиці пам’яті і як імперська спадщина може впливати на нинішній порядок у світі й повсякденні практики. Загалом книжка Янсена та Остергамеля є потужним історіографічно-методологічним підґрунтям для становлення українських колоніяльних і постколоніяльних студій.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!