Éric Fassin. Démocratie précaire. Chroniques de la déraison d’État

Аліса Новічкова ・ Серпень 2012
Paris: Edition la Découverte, 2012.

Книжка Ерика Фасена «Хитка демократія. Хроніки втрачання державою розуму» є збіркою есеїв, друкованих у різних французьких виданнях у 2006–2012 роках. Автор описує проблеми французького суспільства в діяпазоні від розподілу влади до суспільної ролі родини на тлі формування нової французької ідентичности. Методологічно він зводить їх до однієї проблеми, яку вбачає в тому, що сучасники співіснують в одному часі, але живуть із різними темпоритмами, що призводить до розбіжностей у світосприйнятті й нетерпимости до поглядів іншого. Оцю неспроможність сприймати інший погляд Фасен і закидав французькому урядові Ніколя Саркозі, зокрема через розпочаті 2009 року на державному рівні дебати про французьку ідентичність. Мовляв, хіба у Франції немає інших проблем, аніж дискутувати про те, що означає бути французом, і про що така дискусія свідчить – про існування проблеми з міґрантами чи радше про існування проблеми з дієвою міґраційною політикою?

Сучасне французьке суспільство, вважає Ерик Фасен, заради так званої демократії заперечує або дискримінує право бути іншим, наприклад, носити наочні релігійні ознаки чи належати до «видимих меншин», зокрема до ромів. Він указує на вади державної політики ідентичности й міґрації та зазначає, що вони спричиняють зворотний ефект: замість дальшої демократизації та прагнення інтеґрації міґрантів і представників «видимих меншин» урядова політика спричиняє дальше відчуження їх від французького суспільства, стає перешкодою до їх інтеґрації та спричиняє безліч соціяльних проблем.

«Демократія не діє, якщо нею не користуються», – стверджує Фасен і додає: «Чи не проголошує політика національної ідентичности такий універсалізм, через який до неї не можуть долучитися ті, хто своїми культурними чи релігійними переконаннями ставлять під загрозу наші традиції свободи та рівности?». Втім, дотримуючися традицій французької інтелектуальної думки, Фасен лишень окреслює низку проблемних питань, проте не дає рекомендацій, як по-іншому будувати французьку національну міґраційну та інтеґраційну політику.

Проблеми демократичної інтеґрації, якими перейняте французьке суспільство, актуальні і для української держави, ще далекої від національної сконсолідованости, тож придатися ця книжка може не тільки тим, хто цікавиться становищем у Франції чи загалом у Західній Европі.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!