Renata Makarska, Basil Kerski (Hgg.). Die Ukraine, Polen und Europa: Europäische Identität an der neuen EU-Ostgrenze

Андрій Портнов ・ Серпень 2005
Osnabrück: Fibre Verlag, 2004.

Збірник статтей «Україна, Польща та Европа: европейська ідентичність на новому східному кордоні ЕС» за редакцією Ренати Макарської та Базиля Керскі складається з двох тематичних частин: у першій розглянуто питання української ідентичности, перспективи інтеґрації України до евроатлантичних структур і суперечності розвитку української державности останнього десятиліття; у другій – проблеми української культури та її сприйняття в польсько- і німецькомовному просторах.

Історик Райнер Лінднер зазначає у дослідженні «Україна між Росією та ЕС. Зауваги до сучасної дискусії», що кожен зі сценаріїв послідовної інтеґрації України чи то до ЕС, чи до міждержавних союзів на чолі з Росією спричинить внутрішні конфлікти, а тому наголошує потребу для України розвивати взаємини з обома сусідами. У ґрунтовній статті «Польща й Україна: стратегічне партнерство для нової Европи?» Карл-Олаф Ланґ розглядає економічні взаємини обох держав, ситуацію національних меншин, наслідки вступу Польщі до ЕС для її взаємин з Україною. Базиль Керскі у розвідці «Польсько-українські взаємини на початку XXI століття» наголошує на потребі спільної польсько-німецької політичної стратегії щодо України.

У політологічній частині книжки з часопису «Ї» передруковано текст Тараса Возняка «Проєкт “Україна”: Баланс десятиліття». Оля Гнатюк у статті «Між Сходом і Заходом» пропонує аналіз сучасних українських дискусій про ідентичність, Микола Рябчук у нарисі «Непевне прикордоння: українська ідентичність на перехресті Сходу та Заходу» викладає концепцію «двох Україн» і стратегії політичних еліт на її реалізацію. Александр Краточвіл і Валерій Мокієнко описують мовні процеси в Україні 1990-х, а Ярослав Грицак («Волинь в українській пам’яті») і Боґуміла Бердиховська («Тяжке примирення») – українські дискусії про Волинську трагедію.

В розділі, присвяченому українській культурі, Богдан Осадчук розмірковує про роль Єжи Ґедройця в польсько-українських узаєминах; Вольфґанґ Шлот описує сприйняття української літератури на шпальтах паризької «Культури» 1948–1978 років; Анджей Станіслав Ковальчик аналізує образ України в есеїстиці та листах Єжи Стемповського; Алоїз Вольдан пише про реґіональні ідентичності, звертаючися до творів Анджея Стасюка та Юрія Андруховича.

У цьому розділі вміщено й кілька есеїв. Боґуслав Бакула в нарисі «Ключ до Києва» описує свою подорож до української столиці й зустрічі з Михайлиною Коцюбинською та Ліною Костенко. Юрій Андрухович в есеї «Фантазії на тему відкритости» пише про «Потяг 76» і неможливість існування в світі без Центральної Европи. Ришард К. Пшибильський розмірковує про старий і новий Львів як книги, головна тема котрих – співжиття різних націй у місті. Темі симбіозу та взаємодії культур присвячено й нарис Ольги Зівкач «Культурне життя Станіславова у міжвоєнний час».

Завершує збірник стаття Ані-Галі Горбач «Українська література в німецьких перекладах». У книжці вміщено й коротку історичну довідку «Довгий шлях України до незалежности», словничок з історії польсько-українських взаємин і хронологію історії України 1917–2004 років.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!