Юрґен Габермас. До реконструкції історичного матеріалізму

Дмитро Шевчук ・ Червень 2016
Київ: Дух і Літера , 2014.
Переклад з німецької Володимира Купліна

Книжку Юрґена Габермаса присвячено аналізу марксистської теорії, а точніше — проблеми соціяльної еволюції, і вона містить пропозицію оновлення історичного матеріялізму. Для цього Габермас застосовує методологічний прийом «реконструкції». Прийом полягає в тому, що теорію, аби досягти її мети, розкладають і знову складають у новій формі. Ідеться про спосіб ревізії теорії, який показує, що її потенціял не використано повністю. Зокрема, Габермас вказує на те, що під час розмірковувань над еволюційно-теоретичними припущеннями часто виявляються проблеми, що вимагають комунікативно-теоретичних вирішень. А також зауважує потребу брати до уваги культуру, яка при переході до нових рівнів розвитку відіграє значущішу роль, аніж це передбачали більшість марксистів.

Габермас піднімає питання про роль філософії у марксизмі: чи філософія є продуктивною силою, чи хибною свідомістю. Завдання філософії, визначає автор, у тому, щоб вимагати від науки достатньо сильної теоретичної стратегії. Йому йдеться про підданий ревізії історичний матеріялізм як осмислену програму майбутньої теорії соціяльної еволюції. Крім того, філософія ставить перед собою завдання обґрунтувати універсальність об’єктивувальної наукової думки та засад раціональної життєвої практики, а також висувати силу радикальної саморефлексії.

Наступною проблемою, порушеною в книжці, є питання ідентичности. Я виявляє себе, коли виконує комунікативну дію, пише Габермас. А тому не просто самоідентифікація, а інтерсуб’єктивно визнана самоідентифікація є основою для затвердження власної ідентичности. Відсилання до питань ідентичности дають змогу визначити суб’єкта історії. Автор зауважує парадокс, пов’язаний з ідентичністю: Я як особа подібне до інших осіб, але як індивід цілком відмінне від решти індивідів. Цю проблему намагалися вирішити модерні суспільства. В умовах сучасности проблеми ідентичности загострює й те, що витворюються ідентичності суспільств, які долають кордони окремих держав і не співвідносяться з конкретною територією. Колективна ідентичність, уважає Габермас, сьогодні можлива лише в рефлекторних формах і може ґрунтуватися на усвідомленні всезагальних і рівних шансів на участь у комунікативних процесах, де творення ідентичности відбувається як безперервний процес навчання.

Теорію соціяльної еволюції, якій присвячено третину книжки, розроблено на основі теорії розвитку Жана Піяже і теорії щаблів розвитку моральної свідомости Лоренса Кольберґа. Габермас критично розглядає основні концепти і припущення історичного матеріялізму, називає труднощі, які виявляються при застосуванні гіпотез, демонструє шляхи їх подолання, а також співвідносить із конкурентними позиціями.

В останньому розділі Габермас звертається до проблеми леґітимації в сучасній державі. Леґітимність означає для нього визнання гідности політичного порядку. Він досліджує принцип леґітимности Нового часу, демонструючи, як новочасна леґітимаційна тематика випливає зі структур буржуазної держави та як зрушується в розвинених капіталістичних країнах.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!