Роман Мних. Дрогобичанин Бруно Шульц

Світлана Петрова ・ Червень 2007
Дрогобич: Коло, 2006.

Книжку Романа Мниха можна назвати радше брошурою. Навіть не через обсяг, а через нерозробленість загалом цікаво засиґналізованих проблем.

Цілком у науково-популярному стилі – широкими штрихами, які, однак, нічого не окреслюють, – автор малює історію Дрогобича від часу заснування до міжвоєнного періоду. Розділ, що називається «Бруно Шульц і Дрогобич», присвячено в основному побіжним, на одне-два речення згадкам про славних у віках (чи архівах) мешканців цього містечка. А один із додатків навіть містить індекс прізвищ із єврейського цвинтаря в Дрогобичі. Це прагнення охопити своїм недремним оком усе це і тим надати Дрогобичу додаткової значущости загалом скидається на улюблені українські ігри «його прабабця була українка» або «знайди земляка».

Таке мислення культурно-історичними загальниками навряд чи прояснює в якийсь спосіб постать чи творчість самого Шульца. «Літературне пограниччя» і сам Дрогобич із його польсько-єврейсько-українським конґломератом, безсумнівно, наклали відбиток на Шульца, та який саме, із книжки не зовсім зрозуміло.

Краєзнавчий екскурс змінюється на екскурс біографічний, який, утім, додає небагато, адже Бруно Шульц не є геть уже невідомою для українського читача постаттю. А загалом складається враження, що поставленої мети ввести Шульца в український контекст – чи, може, ввести український Дрогобич у дискурс Шульца – автор уповні не досягнув. Українське слово про нього лишилося невимовленим, тут і досі залишаються взірцем напрацювання польських та єврейських дослідників.

Значно успішнішими виглядають Мнихові компаративістичні побудови у третьому розділі книжки, задля яких справді варто її розгорнути. Це зіставлення Шульца з Франком як різних вимірів того самого топосу Дрогобича, паралель між творами Шульца й Анджея Хцюка як двома польськомовними дискурсами про Дрогобич. Твори Осіпа Мандельштама та Бруно Шульца цікавлять автора як різні способи рефлексії навколо юдейської традиції, а порівняння із Мартином Гайдеґером проведено через філософію мови. Попри часом недостатню арґументацію певних положень, такі порівняння є безумовно слушними та продуктивними.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!