Микола Рябчук. Дві України: реальні межі, віртуальні війни

Редакція Критики ・ Вересень 2003
Київ: Критика, 2003.
335 с.

Як і дві раніші політологічні книжки Миколи Рябчука, що їх видала «Критика» 2000 року – «Від Малоросії до України» та «Дилеми українського Фауста», – це видання є збіркою статтей, присвячених проблемам державонацієтворення та становлення громадянського суспільства в посткомуністичній Україні. Аналізуючи актуальні політичні процеси, насамперед із культурно-антропологічного погляду, автор намагається з’ясувати причини та наслідки сумнозвісної української амбівалентности, а також зосереджується на загрозливому посиленні авторитарних тенденцій в Україні та дедалі гострішій боротьбі «сенильної (і тому слабкої) авторитарної держави із молодим (і тому теж слабким) громадянським суспільством».

Методологічним ключем до аналізу цього протистояння Микола Рябчук обрав поширену в сучасній посткомуністичній транзитології концепцію «моментократії», себто уявлення про пострадянські олігархічні режими як про утворення, позбавлені будь-яких ідеальних візій національного майбутнього і, відповідно, стратегій його досягнення та заклопотані головно вирішенням поточних («моментальних») проблем, пов’язаних насамперед з утриманням і зміцненням своєї авторитарної влади та особистим (і клановим) збагаченням.

У вступному розділі Рябчук проблематизує контроверсійну метафору «двох Україн», реінтерпретуючи її як вияв радше внутрішньої (світоглядної), ніж зовнішньої (суто географічної) роздвоєности. Чотири наступні розділи є дослідженням конкретних прикладів того, як  суспільна амбівалентність, успадкована від комунізму та колоніялізму, виявляється у чотирьох різних сферах: мовній політиці, політиці символічних (зокрема, історичних) репрезентацій у міжнародній політиці та політиці інтра- й інтерреґіональній. У всіх чотирьох випадках автор намагається показати, що «суспільна амбівалентність істотно ускладнює процеси позитивної трансформації в країні, а головне – її ефективно плекають і використовують посткомуністичні еліти для утримання суспільства в негромадянському, легкоманіпульованому стані». Нарешті, в останньому розділі книжки підбито підсумки обговорюваних у ній проблем, зокрема, взято до уваги дискусії, що виникли в зв’язку з публікацією її ранніх фраґментів на сторінках віденського журналу «Transit», київських «Сучасности» та «Критики».

 

Зміст

 

Передмова   5

Двоїстість чи двозначність? Україна як політична (де)конструкція   11

Дві України (19). «Наша західна орієнтація» (23). Розмаїття тотожностей (28). Постсовєтська шизофренія (33). Олігархічна «миротворчість» (38). Гра з правилами (43). Чи можна змінити «шантажистську державу»? (48).

Третьорядна проблема першорядної ваги: українська мова як політичний чинник   58 

«Біла шкіра, чорна мова»: спадщина колоніалізму (60). «Ми маєм право мати право»: закон про мови (68). Дванадцять літ незалежності: між «примусовою українізацією» та «повзучою русифікацією» (71). «Аби не було війни»: партія влади і негромадянське суспільство (80). Мова і перспективи модернізації (88).

Знакування політичного простору: символи Змоментократії   96

Комуністична агіографія (99). Державницький іконостас (110). Знакування політичного простору (117). Плутанина з мораллю (122). Амністія та амнезія (132). Тоталітарна спадщина, колоніальна спадковість (138). «Спадкоємність влади»: ймовірні наслідки (141).

Риторика і політика: парадокси української «багатовекторності»   149

Історія проблеми (151). «Теорія змови» (154). Реалії (157). Критерії (160). Еліти (162). «Народ» (166). Росія (169). СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП (172). «У Європу - разом з Росією» (174). Особливе партнерство (178). План дій для членства (181). Перспективи (186).

Галичина між Сходом і Заходом: перспективи єврореґіону   195

Львів: прощання з П'ємонтом (196). Краків: оновлення маєстату (213). Нова Європа: шанс для реґіонів (223).

Замість післямови: долання амбівалентності, або ще раз про (двадцять) дві України   246

Віртуальна незгода (246). Проблематизація очевидного (254). «Гантінґтонізація» чи «волерстайнізація»? (263). «Хто винен?» і «що робити?» (269). Чужа війна (275). Laissez faire vs affirmative action (283). Перспективи креолізації (287).

In the Way of Summary: Ambivalence to Ambiguity, or Why Ukrainians Remain Undecided?   301

Ambivalence to Ambiguity (304).Oligarchic “peacekeeping” (307). Coping with a “Blackmail State”   (312).

Вибрана бібліографія   316

Іменний покажчик   331

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!