Упорядник Іван Лучук. Дивоовид. Антологія української поезії ХХ століття

Роксоляна Свято ・ Червень 2010
Тернопіль: Богдан, 2007.
Антологія української поезії XX століття

Від Миколи Вороного (нар. 1871) – до Сергія Жадана (нар. 1974): так виглядає історія української поезії XX століття в авторській версії упорядника антології Івана Лучука. «Керуючись власним (не позиченим, а власним) естетичним смаком <...>, варто через себе, крізь свою свідомість, наче через перегінний куб, перепустити увесь доступний поетичний матеріял, щоб вийшло щось вартісне чи бодай задовільне».
    
Цей приватний екстракт української поезії автор витворив як альтернативу дотеперішнім поетичним антологіям (їх він докладно розглядає в передмові), адже «якщо мене не влаштовує чиясь робота, то єдиний вихід – самому зробити краще».
    
Давня любов упорядника до «ракотворчости» позначилася не лише на назві, а й на паліндромній структурі антології («111 поетів, представлені 909 творами»). Така майже барокова довершеність форми відповідає і вишуканому змістові. Відмовившись від наукових коментарів, Лучук, окрім короткої прикінцевої бібліографії, подає й лаконічні, на кілька речень, дивопортрети кожного автора (за винятком свого), і в багатьох випадках вони виявляються не менш цікавими, аніж поезія. Тішить і добірка текстів: окрім хрестоматійних (а їх він, попри неодноразові запевнення в суб’єктивності, таки не уникає), подає і ті, що не завжди знайдеш у «вибраному». Але відібрано таки справжнє і вартісне.
    
Та, хоч Іван Лучук і дистанціюється від звичної для упорядника ролі канонотворця («нікому не нав’язую свого уявлення про українську поезію минулого століття»), його антологія має підстави претендувати і на літературознавчу адекватність (якщо вже уникати поняття об’єктивности). Жодному періодові не надано особливої переваги, як і жодному поетові, а крім відомих загалові, згадано й багатьох менш відомих (Василя Бобинського, Галю Мазуренко, Володимира Підпалого, Романа Кудлика, Степана Гостиняка, Миколу Мірошниченка та інших).
    
У передмові автор подає і власну «схемку панорами нашої поезії проминулого століття». Визнавши модернізм домінантою української літератури XX століття, він не випадково починає антологію з Миколи Вороного, вже сканонізованого «піонера української модерни».
    
Розташувавши поетів за хронологічним принципом (роком народження), упорядник уникнув і поколіннєвої плутанини з поетами другої половини XX століття, коли того самого автора можуть зарахувати і до шістдесятників, і до вісімдесятників. Узагалі всі літературознавчі «ярлики» (визначення стильових домінант тощо) лишаються в передмові, аби приємній подорожі «дивоовидом української поезії» вже нічого не заважало.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!