Чарльз Тейлор. Джерела себе

Богдан Шуба ・ Листопад 2005
Київ: Дух і Літера, 2005.

Після сучасних постмодерних концепцій суб’єкта, які найчастіше «децентрують» його чи й узагалі відмовляють йому в праві на існування, відомий канадський філософ робить спробу зберегти ідентичність суб’єкта, якого розглядає передусім в етичному вимірі. При цьому з постмодерністами його зближує увага до доби модерну, впродовж якої, як заведено вважати, й виникло сучасне трактування суб’єкта. Водночас Тейлор, на відміну від своїх опонентів, переконаний, що новочасна концепція суб’єкта й далі є чинною, хоча й значно змодифікованою, а тому історична ретроспектива становлення новочасної ідентичности дає ключ для самоосмислення людини ХХ (і, вочевидь, ХХІ) століття. Разом із тим автор намагається з’ясувати й класифікувати джерела, які створили її «моральне обличчя», а відтак і самість (чи принаймні виявилися їхніми важливими складниками). Отож у праці йдеться про становлення модерної ідентичности, яку автор висвітлює через дослідження витоків моралі новочасної (та сучасної) людини.

Формування самости філософ пов’язує передусім із трактуванням блага в конкретний період, тому уявлення певної епохи про джерела блага є для Тейлора прямим свідченням самооцінки тогочасної людини та чинником її самоконституювання. Він досліджує й рівні трансформації цієї ідентичности, завдяки чому окреслюється внутрішня динаміка, але водночас і цілісність самоосмислення новочасної людини. Чинником переходу на кожен наступний етап для філософа є дедалі більша автономізація, самодостатність та інтерналізація моральних джерел, що знаменує перенесення їх усередину самого суб’єкта-діяча. Тейлор також показує, як ці процеси породили уявлення про індивідуальність, в якому було закладено суто модерну тезу про унікальність кожної окремої людини, у тому числі й в аспекті впливу та сприйняття тих самих моральних джерел.

Тейлор аналізує концепції провідних «моралістів» доби модерну, хоча досить докладно висвітлює також і роль Платона й Авґустина у становленні нового погляду на самість і витоки новочасної моральної традиції. Його співрозмовниками стають Декарт, Лок, Монтень, Гатчесон, Русо, Кант, Міл, Шопенгауер і навіть Достоєвський. Завдяки цьому змальована картина новочасної ідентичности виглядає докладною та вельми переконливою.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!