Світлана Овчаренко (гол. ред.). Ексклюzив 2002, № 1

Редакція Критики ・ Липень 2002

Новий одеський журнал «Ексклюzив», що його вихід уможливився завдяки Фонду підтримки розвитку творчої молоді «Новый мир» – це, стверджує головний редактор Світлана Овчаренко, цілковитий дебют: «дебют для всіх без винятку авторів ... дизайнерів, членів редакції», ба навіть для згаданого фонду. Свої засадничі принципи редакція журналу формулює так: «Ми виступаємо проти шароварщини й традиційного українофільства... Ми прагнемо дієво брати участь у формуванні нової української культури. Ми бачимо її бажано україномовною».

А щодо власне «ексклюzивности», то редакція добачає її не лише «в дизайні чи двомовності видання», а й у змісті – «не менш неординарному». Тому «гра, яку вам пропонують, – не просто розважальна, а інтелектуальна». Втім, щоб не ґвалтувати інтелект читача й не змушувати його сушити мозок, «визначаючи, чи є художнім текстом та чи інша пришелепувата рецензія чи стаття», упорядники самі поділили тексти на художні та аналітичні. Така собі конструкція у вигляді літери Z: дві книжки, з’єднані тоненькою перетинкою.

Отож в аналітичному блоці вміщено «українську відповідь» на питання «Хто винен?» і «Що робити?», запозичену з сайту www.ji.lviv.ua, та російськомовні варіянти класичних маніфестів Діогена Синопського «Елінам» та Антонена Арто «Маніфест театру, котрий іще не встиг народитися». З інтерв’ю Іздрика дізнаємося, що він «майже нічого не знає» про культурну ситуацію в Україні, натомість авторитетно заявляє, що з «літературою, напевне, все гаразд».

Позаяк автори – нібито дебютанти, (либонь тому їхніх імен не винесено у зміст), обмежимося переліком назв статтей: «Контркультура», «Новые чувства для нового искусства» та «Ответ на “новые чувства”», «Поглощение» (враження від «Одруження» Гоголя у постанові Андрія Жолдака, цілком адекватні самому шоу), «“Абстрактная” музика» (доволі слушні роздуми пана чи пані Н.Амайзенко з приводу «Елегії» Валентина Сильвестрова у виконанні віолончеліста Івана Монігетті), «Дев’ять імен сущого» (цікава рецензія на роман Анджея Стасюка «Дев’ять», підписана коротко й загадково – Касім, і не менш цікаве враження від презентації роману), «Твір на тему: “Що ми читали влітку”» (рецензії на 12-й «Четвер», на книжку Світлани Пиркало «Зелена Марґарита» і збірник «Протизначення» з пера В.Козлевич(а), – знову нерозшифрований ініціял змушує оглядача до надмірної політкоректности), а ще «Интервью с Театром Современного Танца “Wampiter”».

Художній блок містить добірки з двох-п’яти віршів різного ґатунку чотирьох авторів (із яких виокремимо Олександра Оридорогу) і вельми читабельну прозу «Львів» того ж таки загадкового Касима. Автор не означив жанру свого твору, але найбільше це скидається на «кіно в прозі».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!