Упорядник Тимофій Гаврилів. Експресіонізм. Збірник наукових праць

Богдан Шуба ・ Березень 2006
Львів: ВТНЛ-Класика, 2005.

Збірник, що його упорядкував Тимофій Гаврилів, уже третій у цій серії (анотації раніших випусків див.: «Критика», 2003, ч. 10, с. 31 і 2004, ч. 7–8, с. 19), позначений виразним «літературоцентризмом» у дослідженні експресіонізму, хоч автори вдаються і до плідних паралелей з іншими видами мистецтва цього напряму. Вступна стаття нещодавно померлої Кіри Шахової містить загальний огляд експресіонізму, його світоглядних і естетичних настанов, послідовно розглянутих у контексті загальномодерністської зміни мистецької парадигми. У поле уваги авторки потрапили найзнаковіші постаті експресіоністичного красного письменства – Ґеорґ Тракль, Ґотфрид Бен, Ґеорґ Гайм, Ґеорґ Кайзер, Франц Верфель, Йоганес Бехер.

В есеї про лірику Бена та Морґенштерна Мартин Гайнц досліджує особливості поетичного вислову експресіонізму. Втім, певна розхристаність тексту й відсутність конкретно поставленої й осмисленої проблеми дещо заважають читачеві вповні перейнятися висновками автора.

Одну з домінант експресіоністського мистецтва – естетику потворного – аналізує Світлана Маценка на прикладі лейтмотивного для цієї течії образу утоплениці Офелії. Авторка осмислює філософське підґрунтя ідеї смерти, якою були перейняті експресіоністи, а відтак виходить на світоглядні засади, що спонукали митців із особливою увагою ставитися до гниття, розкладання і тліну й естетизувати ці процеси. Оксана Гаврилів відтворює «Образ міста в німецькій експресіоністичній ліриці», наголошуючи екзистенційну, а не соціяльну тенденцію у сприйнятті цього топосу в поетичному просторі.

Ганс-Ґеорґ Кемпер здійснює структурний аналіз мотивів Траклевого вірша «Узимку», вважаючи його «експресіоністичним зразком акумулятивного стилю». До казусів матеріялу варто зарахувати те, що фоніку твору дослідник аналізує не за німецьким ориґіналом, а за українським перекладом. У статті Христини Назаркевич Бертольт Брехт постає як продовжувач певних тенденцій експресіонізму, як критик цієї течії та як опонент вульґаризованих закидів у її бік. А Роза Ауслендер послідовно зазнає впливу Гайма, Тракля, Кафки й Ельзи Ляскер-Шюлер, через що її творчість, як свідчить Петро Рихло, також відчутно зближується з експресіонізмом. Тимофій Гаврилів окреслює передусім зв’язки експресіонізму з іншими літературними течіями, а також узагальнює його основні риси через реконструкцію мистецького контексту доби.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!