Тимофій Гаврилів (укл.). Експресіонізм: збірник наукових праць

Редакція Критики ・ Жовтень 2003
Львів: Класика, 2002.

Збірник, якого уклав Тимофій Гаврилів, присвячено масштабному культурному явищу першої третини XX століття – німецькому (німецькомовному) експресіонізмові. Кілька українських ентузіястів пропонують цю надзвичайно багату тему европейського модерну до засвоєння в українському культурологічному дискурсі. Матеріяли збірника є свого роду методологічною пробою перед виходом в український літературний світ тритомного перекладного проєкту експресіоністичної літератури.

Відкриває «Експресіонізм» стаття Томаса Анца «Суспільна модернізація, літературний модерн і філософія постмодерну», де автор з’ясовує, що основні параметри і тези філософії постмодерну вже містилися й обговорювалися в текстах та інших мистецьких артефактах естетичного модерну. Вівіан Ліска ставить питання про травматичний досвід німецького експресіонізму як явища, спричиненого «невчасними» ґвалтовними суспільними тенденціями модерну. Кіра Шахова присвячує статтю проблемі витоків експресіонізму в малярстві. Віденський літературознавець Венделін Шмідт-Денґлер на прикладі конфлікту експресіонізму (Карл Краус) та аванґарду (Ґеорґ Кулька) показує, як можна сьогодні підходити до розгляду історії літератури. Психологічні підстави естетики експресіонізму аналізує Тимофій Гаврилів, котрий окреслює це літературне явище як страх непристосованої свідомости. Мартин А. Гайнц на прикладі кількох експресіоністичних поезій намагається розібратися в «правилах порушення правил» у літературі. Інший підхід застосовує Світлана Фіськова, котра, проаналізувавши характерні експресіоністичні прийоми в новелі Альфреда Дьобліна «Вбивство кульбаби», визначає цей твір як спроби виживання у світі через його деформування. Петро Рихло – відомий перекладач, знавець і популяризатор німецькомовної літератури, що постала на українських теренах, – пропонує цього разу переглянути літературну спадщину чернівецького експресіоністичного часопису «Der Nerv», котрий уже сам по собі є прикметним явищем у німецькомовному літературному процесі реґіону. Характеристичну експресію мовленевих актів у короткій прозі німецького експресіонізму аналізує Оксана Гаврилів. Київський літературознавець Микола Сулима ставить питання безпосереднього впливу модерністичних літературних трендів на українську літературу 1920-х років і розповідає про шляхи европейського експресіонізму в Наддніпрянській Україні.

Наприкінці збірника читачеві запропоновано кілька анотацій книжок представників експресіонізму та літератури про експресіонізм у фондах німецького читального залу при ЛНБ ім. Василя Стефаника.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!