Богдан Тихолоз. Ерос versus Танатос (філософський код «Зів’ялого листя»)

Олександр Боронь ・ Вересень 2005
Львів: 2004.

Книжку розпочинає передмова Любомира Сеника, перейнятою потребою нового прочитання Івана Франка, щоб «перекреслити чи заперечити антинаукові догми часів більшовицького тоталітаризму», які на сьогодні, м’яко кажучи, не актуальні. Попри тривалу традицію вивчення «Зів’ялого листя», цілий аспект збірки – філософський, якому, власне, й присвячено студію, – випав із поля зору дослідників. Тихолоза цікавить не розвиток подій і персонажів, що вже неодноразово ставало предметом розгляду, а сюжет як рух художньо-філософської концепції.

Дослідникові вдалося впоратися чи не з найскладнішою проблемою літературознавства – взаємодією філософії та художньої творчости, причому в конкретному аналізі, не перекодовуючи художніх образів у філософські поняття чи навпаки, а віднаходячи ті глибинні сенси художности, що розкриваються лише завдяки екзистенційно-психоаналітичній проєкції філософського сенсу збірки.

Автор робить низку слушних уточнень, застерігаючи, що суб’єктом поетичної рефлексії виступає ліричний герой, який принципово не тотожний авторові, а це, своєю чергою, уможливлює адекватні інтерпретації тексту. Точно (і головне – арґументовано) визначено провідну філософсько-етичну антиномію «Зів’ялено листя» – любов і смерть, довкола якої обертаються решта філософських смислів книжки.

В студії докладно проаналізовано філософський код усіх «трьох жмутків». Дослідник не в усьому погоджується зі своїми попередниками, хоча завжди бере до уваги їхні думки, тактовно полемізуючи й обстоюючи власний погляд на проблему.

У підсумковій частині дослідження автор цілком слушно визначає «Зів’яле листя» як екзистенційний експеримент. (Утім, гадаємо, шукання «сили», морального висновку із філософського сюжету збірки навряд чи виправдане – годі треба було б писати все спочатку; десь тут лежить тонка межа між інтерпретацією та накиданням схеми.) Цікавим є новаторське потрактування відомої полеміки Василя Щурата з Іваном Франком – «суто естетичне судження критика письменник сприйняв як діягноз світоглядно-психологічний».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!