Владислав Бачинин. Европейская реформация как духовная война

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2018
Київ: Дух і Літера, 2017.

Святкування 2017 року п’ятсотріччя Реформації стало нагодою помислити сутність цієї події в історії Европи та людства. Книжку Владіслава Бачініна зосереджено на двох темах, пов’язаних із цим: духовному значенні Реформації та її впливові на генезу европейського модерного світу. Автор проводить паралелі між духовним досвідом Реформації XVI століття і життям протестанта XXI століття. На його думку, загадкова суть Реформації проявляється через парадокс: з одного боку, християнський дух прямує назад, до біблійних, новозавітних позицій, із другого — робить ривок уперед і вгору.

Одним із аспектів книжки є пошук методології, що уможливлює цілісне сприйняття Реформації. Це, зокрема, порівняльно-історичний біографізм (Реформація як драматичний порив людського духу, а не лише релігійні війни й тектонічні зсуви у суспільно-церковних та державно-політичних структурах); гуманітарна археологія Мішеля Фуко (що дає змогу зосередитися на цінностях і сенсах лютеріяни-кальвініяни, які перебувають поза межами розуміння більшости сучасних людей, а також реконструювати екзистенційний досвід, який Реформація внесла в европейську свідомість); теологічний підхід (автор переконаний, що Реформація як історичний епілог Середньовіччя і пролог модерности не була ані конфліктом соціяльних сил, ані результатом внутрішніх афектів геніяльного невротика Лютера).

Передумови Реформації автор описує за допомогою поняття «псевдоморфоз», що означає мутацію складної системи, в результаті чого вона відхиляється від заданої траєкторії руху (відхід церкви від належних відносин із Богом), набуваючи хибних форм. Бачінін звертається до драматичного мистецтва як метафори, зауважує, що Реформація — це не система, а процес, «лавина інспірованих людських зусиль, динаміка перетворення-реформування, бурхливий потік духовно-практичного життя». Сон віри породжує «церкву спектаклю», яка не зцілює, а травмує. Реформація зруйнувала псевдохристиянську сакральність, до якої призвів католицький формалізм. Автор зазначає, що світ, у якому народжується реформаційний рух, наочно представлено на полотнах Ієроніма Босха, де аномальне стало нормою, а потворне — частиною повсякдення.

Зіставляючи постаті Данте і Лютера, батьків «культурної галактики Modernity», автор визначає інструменти Реформації та соціокультурний тип реформатора. «Внутрішня людина», яка жила в Данте і Лютерові, перебувала на перетині профанної горизонталі і трансцендентної вертикалі. Ці мислителі демонструють тип творця-реформатора, який зумів розширити релігійний, інтелектуальний, морально-етичний досвід европейців. Далі автор зіставляє Лютера з Неємією, головним героєм біблійної книги (обидва повернули людям Слово Боже); Мойсея і Кальвіна (обидва харизматичні, допускали застосування жорстких заходів для підтримання порядку; автор згадує і їхню законоповчальну та правотворчу діяльність); Лютера і Кальвіна (лютеріяна-кальвініяна як жива й динамічна культурна цілісність).

Бачінін виокремлює декілька цілей Реформації: палінгенезис (багаторівневий духовний процес, що перетворює християнина на прихильника Реформації); катарсис (очищення, внутрішнє звільнення); метаноя (прагнення до меж, які відділяють неістинне існування від істинного буття). А як загальну мету Реформації Бачінін визначає єднання з Богом.

У завершальній частині книжки, присвяченій входженню в постреформаційну модерність, знову надибуємо порівняльні життєописи. Першим є протиставлення «credo» Лютера і «cogito» Декарта, хоча Бачінін помічає близькість цих мислителів як нонконформістів та аванґардистів, які сформували нові стратегічні напрямки. Зіставляючи Лютера і Фавста, автор запевняє, що реальному професорові Вітенберзького університету можна протиставити напівлеґендарного науковця. Головна їхня відмінність у тому, що Лютер убачав сенс існування у виконанні Божої волі, натомість Фавст спрямовував свою діяльність на підкреслення опозиції до Бога. Нарешті, останнє зіставлення — Данте, Лютера і Мандельштама. Автор переконує, що творчість і духовна доля Осіпа Мандельштама спонукають продемонструвати дотичність до досвіду Данте й Лютера, а через них — до біблійної мудрости.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!