Тамара Гундорова. Femina melancholica. Стать і Культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської

Редакція Критики ・ Вересень 2002
Київ: Критика, 2002.

Книжка Тамари Гундорової є першим психоаналітичним дослідженням художньої творчости та культурно-інтелектуальної концепції Ольги Кобилянської на тлі европейського феміністичного руху. Постать Ольги Кобилянської розглядається в аспекті сучасних ґендерних і постмодерних теорій та аналізується в контексті ідей Ніцше, платонізму і фройдизму. Бажаний, але неможливий розрив із материнським «тілом» культури, нації та статі програмує особливий меланхолійний контекст цілої творчости Ольги Кобилянської. Меланхолія і стає основним об’єктом психоаналітичної інтерпретації у монографії Тамари Гундорової.

Як культурна ситуація, меланхолія асоціюється зі станом постмодерного світу; соціо-психологічно вона символізує процес творення еґо-структури індивіда та є центральною у складанні його уявлення про себе та об’єктивний світ, про «я» та «іншого». В культурному сенсі меланхолія, починаючи від давніх віків, ототожнюється з демонізмом, відьомством, візіонерством, пізніше, в епоху позитивізму – із жіночою істерією, а після Бодлера – з цілим модернізмом. Femina melancholica – емблематичний образ «нової» жінки, загадковий і водночас загрозливий, який панує над усією епохою fin de siècle.

В українській культурі цей образ асоціюється з постаттю Ольги Кобилянської. В монографії Тамари Гундорової аналізується касандрівський тип меланхолійної жінки, що втілює стан переміщення культурної, національної та ґендерної ідентичности у творах Кобилянської. Меланхолія статі позначає у цьому зв’язку вихід поза біологічне трактування статі у сферу культури й історії та сиґналізує про пов’язану з цим процесом тугу за досконалістю, що дістає у творах письменниці утопічне андрогинне витлумачення.

У монографії аналізується аполонічний дискурс «нової жінки» – носія і творця культури, що пронизаний полемікою Кобилянської з Ніцше, а також її утопія високої модерної культури як фемінности. Формування модерної української свідомости, що відбилося у творах Кобилянської, поєднує фемінізм, націоналізм і модернізм в одну культурну візію, стверджує Тамара Гундорова. В центрі її дослідження форма культури, проєктована ґендерною утопією та ідеальною комунікацією – особливим видом жіночого платонічного роману, що розгорнувся через душевно-творчу співпрацю Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Такий роман трактується в книжці як культурна нарація, що служить feminea forma оприсутнення жінки в модерному суспільстві. При цьому меланхолія стає джерелом не лише творчости, але й дзеркалом жіночої сексуальности, включно з різного роду її інверсіями – фетишизмом, мазохізмом, нарцисизмом.

Femina melancholica – інакший варіянт саморепрезентації «нової» жінки, що заявив про себе поряд із типами femme fatale i mannish woman наприкінці XIX – на початку XX століття.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!