Людмила Булавка. Феномен советской культуры

Катерина Сосніна ・ Червень 2009
Москва: Культурная революция, 2008.

Готуючи своє дослідження, доктор філософських наук, провідний науковий працівник Російського інституту культурології Людмила Булавка мала на меті розкрити особливості радянської культури з позицій філософського аналізу. Авторка намагається дати відповідь на питання: як у радянській культурі співіснують всесвітньо відомі досягнення із численними пригнобленнями людини та творчости.

Треба відзначити, що в книжці подано аналіз стану розробки проблеми та окреслено основні тенденції дослідження феномену радянської культури, що дає можливість зрозуміти всю складність та неоднозначність цих питань.

Починаючи від пошуку коріння радянської культури, авторка переходить до характеристики її конкретних проявів. Основи радянської культури становить процес соціяльної творчости, тобто творення самими індивідами якісно нових суспільних відносин, що нівелюють владу зовнішніх сил відчуження. В результаті відбувається розвиток індивіда як особистости та змінюється його зв’язок із суспільством та культурою. Тому в центрі суспільних відносин постає ідеал «новоїлюдини», яка євільною від будь-яких форм відчуження. Пік процесу соціяльної творчости припав на 1920-ті – початок 1930-х років. А вже від кінця 30-х поступово запановує бюрократизація суспільного та державного устрою через репресивні механізми, внаслідок чого людина як індивід втрачає свою цінність для держави та стає підконтрольною владі.

У контексті феномену соціяльної творчости авторка виділяє її основну характеристику – «розвідчуження». Його проявом є визвольна, гуманістична тенденція радянської культури, яку можна спостерігати в творенні та поширенні ідеалу «нової людини». Неодмінними прикметами радянської культури є її універсалізм, інтернаціоналізація та гуманізм. Щоб точніше виявити основні риси гуманізму радянської культури, дослідниця звертається до порівняння двох переламних у світовій історії епох: культури Відродження та радянської. У результаті авторка виділяє такі їхні спільні риси: пошук і розвиток єдиної основи, гуманізм як культивування творчої сили людини, цілеспрямованість творчости, орієнтація на майбутнє, новий тип інтеліґенції, критичність та самокритичність. Як висновок окреслено становище людини в обох культурах: у Відродженні вона є суб’єктом культури, у радянський час – суб’єктом культури та історії.

Робота Людмили Булавки подає аналіз радянської культури через призму явища соціяльної творчости, яке стало основою для цієї культури та визначило її суб’єкт і об’єкт. Авторка не визначає в праці хронологічних меж дослідження, але більшість матеріялу стосується довоєнного періоду історії та культури СРСР. У будь-якому разі осмислення радянської культури з позиції філософського аналізу та застосування відповідних категорій є кроком уперед на шляху осягнення всього розмаїття та проблематичности радянської епохи.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!