Дебора Фоґель. Фігури днів. Манекени

Анастасія Любас ・ Березень 2016
Київ: Дух і Літера , 2015.

Книжка містить українські переклади двох ліричних збірок поетки, письменниці, філософині та літературознавчині Дебори Фоґель, а також перекладацьку передмову «Птаха Фоґель» Юрка Прохаська. У виданні також представлено авторську передмову Дебори Фоґель до збірки «Фігури днів» та її післямову до збірки «Манекени», згідно з першими виданнями її творів мовою їдиш. Непрочитана та забута, Дебора Фоґель (1900?–1942) більшу частину життя прожила у Львові, де трагічно загинула у міському ґеті. Вона походила з польськомовної єврейської родини, розмовляла і писала твори польською, німецькою та івритом, а згодом і їдишем, мовою, яку вивчила в дорослому віці. Під час Першої світової війни навчалась у гімназії у Відні, вивчала полоністику, філософію та психологію у Львівському університеті імені Яна Казимира та захистила докторську дисертацію про пізнавальне значення мистецтва у Геґеля в Яґелонському університеті в Кракові. Подорожувала до Парижа, Берліна та Стокгольма. Збірку «Фігури днів» 1930 року опублікувало у Львові видавництво «Цуштаєр», у якому згодом побачила світ наступна збірка «Манекени» (1934), що зробило поетку частиною літературного процесу, званого «ренесансом їдишу».

Рецензована книжка видавництва «Дух і Літера» є першим виданням, у якому представлено творчість поетки українською мовою у майстерному перекладі, який відповідає авторським особливостям стилю, зокрема геометричній поетиці, запозиченій із авторчиного захоплення такими аванґардними мистецькими рухами, як кубізм та конструктивізм. У ній також відтворено діялектику холодної статики як поетичну засаду, що базується на геґелівській закономірності, зокрема в мистецтві, про що Фоґель писала у докторській дисертації. Експериментальний геометризм як «спроба нового стилю», за словами самої авторки, розпочинається збіркою «Фігури днів», яка є виразом літературного кубізму, із характерною для нього грою контурами, фарбами та геометричними фігурами, для прикладу, лініями «сірого прямокутника» як виразу монотонності й нудьги життя. Ці проби переходять у конструктивізм «Манекенів», збірку, що поділяється на цикли «Пияцькі пісні» та «Копійчані балади», відображення «декоративно-споживацького світогляду», де люди на вулицях Парижа, Берліна чи Львова перетворюються на манекени, напівживі, напівмеханічні декорації, поєднуючи у собі «машинно-механічну засаду» життя з «м’ясисто-живою».

Юрко Прохасько вдало відтворює ритмомелодику віршів Фоґель, передаючи у перекладі синтаксичні повтори («через сену мости: / мости патетичні / й мости сентиментальні, / мости з трагічними жестами лука / і мости колючого смутку / залізні»), паралельні конструкції («сірий прямокутник. / другий. третій. / сім разів відкривається бляшаний прямокутник. / жовте сонце. червоне сонце. / з одного боку, з другого боку: / прямокутник дня зімкнувся»), художні порівняння («кружляють тіла з лицями, як прохолодні пласкі шиби / і скляні птахи відлітають, як однакові згустки днів») – стилістичні засоби, до яких вдається авторка. Перекладач також відтворив економію слів та унікальний глосарій поетки (де такі звичні слова, як-от «життя», набувають різноманітних значень, «життя це ніжне проходження / синіми коридорами аненкова», « і що ж означає ото слово: життя, / хоча всі розуміють це слово...», «життя зазвичай забагато... / і треба до нього звернутись»).

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!