Памела Дракермен. Французьке виховання. Історія однієї американської мами в Парижі

・ Листопад 2013
Київ: Критика, 2013.
Переклад: Вікторія Наріжна. Наукова редакція: Тетяна Огаркова. М'яка обкладинка. 320 ст.

Репортажну, автобіографічну, а водночас й аналітичну книжку знаної нью-йоркської журналістки Памели Дракермен, що вона англійською вийшла в світ 2012 року, аби відразу стати в США бестселером і предметом запеклих дискусій, присвячено одному з найважливіших для будь-якого суспільства питанню – науці правильного «дітоводства», мистецтву мудро виховувати сучасну дитину без шкоди для життя і побуту батьків.

Авторка підсумовує свій досвід вагітности, народження та виховання трьох дітей у середовищі експатів-англофонів і французів, переважно із середнього класу, поєднуючи повсякденні «антропологічні» спостереження з підходом журналістки-дослідниці, котра вивчає підвалини французьких побутових звичок та суспільних очікувань і простежує їх розвиток від творів Русо до втілення у політики соціяльного захисту.

Ця прониклива і напрочуд захоплива оповідь кидає виклик поширеному нині як у США чи Великій Британії, так і, у свій спосіб, в Україні культу дитиноцентричної родини, що його жертвою стають інтереси, душевний спокій і здоров’я не тільки дорослих, насамперед матерів, але й, зрештою, і самих дітей, які виростають примхливими й інфантильними в умовах позірної вседозволености та низьких вимог до (само)дисципліни, ввічливости, навичок взаємодії з іншими людьми і пристосування до самостійного існування. Видання призначено найширшій авдиторії інтеліґентних читачів.

У цій книжці можна прибрати означення «американські» чи «британські» у більшості випадків, коли їх уживає авторка, і сміливо поставити натомість «українські». Сучасні українці такою ж мірою «дитиноцентричні», як американці: численні анекдотичні випадки нагадуватимуть українським читачам та читачкам власні досвіди – попри відмінність культур, обставин життя й економічного становища.

Книжка Памели Дракермен не є таким категоричним і радикальним викликом сучасній дитиноцентричній сім’ї, як «Бойовий гімн матері-тигриці» професорки Єйлського університету Емі Чуа, книжки, що 2011 року спровокувала в США гарячі дискусії. (Слід також визнати, що книжка «Французьке виховання» стала бестселером почасти й завдяки хвилі, яку здійняли відвертості китайської мами-тигриці.) Водночас Дракермен проблематизує не просто поширений у США та Великій Британії (а також в Україні) підхід до виховання дітей – уседозволеність і низькі вимоги до дисципліни, ввічливости й навіть харчових звичок, але й розподіл пріоритетів у нуклеарній сім’ї – коли інтереси дитини стоять понад інтересами батьків, надто матерів.

Дракермен не приховує свого захоплення французьким підходом: сувора дисципліна, чіткі рамки, в яких можуть поводитися діти, але водночас глибока повага, визнання гідностидитини, її здатности до раціональних рішень. Поводитися більш «по-французьки» означає визнати, що діти не перебувають у центрі світу, і дозволити собі розширити сферу власних потреб.

Памела Дракермен переїхала до чоловіка-британця в Париж після того, як втратила роботу у «The Wall Street Journal». Свій досвід вагітности, народження та виховання трьох дітей у змішаному середовищі – експатів-англофонів та французів, переважно представників середнього класу, вона доповнює підходом журналістки-дослідниці, узявшись за вивчення підвалин французьких побутових звичок та суспільних очікувань і простеживши їх розвиток від творів Русо до втілення у політики соціяльного захисту, які дають французам змогу виховувати чемних та слухняних дітей, які не перебивають дорослих і дотримуються режиму дня, а також зберігати кар’єрні можливості й сексуальну гармонію в сім’ї. Дракермен не боїться наголошувати проблеми, що їх і в побуті, і в медійному дискурсі останнім часом маркують як не вповні політкоректні: наприклад, зайва вага після вагітности чи галасливі діти у громадських місцях.

Французи категорично не толерують їх і прагнуть зберегти звичний стиль життя і після появи дітей. Результатом, як переконує Дракермен, є відповідальні та ввічливі діти й урівноваженіші та задоволеніші життям батьки.

З англійської переклала Вікторія Наріжна за виданням: Pamela Druckerman. Bringing up Bébé. One American Mother Discovers the Wisdom of French Parenting (The Penguin Press, New York, 2012)

Наукова редакторка перекладу Тетяна Огаркова.

В оформленні оправи використано світлину Марка Матеуса «Дитячі ігри» (2008), уміщену на сайті Flickr на засадах creative commons ліцензування.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!