Tomasz Grzywaczewski. Granice marzeń

Наталя Ткачик ・ Березень 2019
Wołowiec: Czarne, 2018.

Тринадцять художніх репортажів із псевдо-республік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей. Абхазія, Північна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, «ЛНР», «ДНР» — де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми законами, надиктованими парадоксальною реальністю і невтіленими мріями про незалежність.

Це третя книжка репортажів Томаша Ґживачевського (перші дві присвячено виправам до Сибіру, Тибету й Індії), і вона продовжує традицію польської школи художньої репортажистики. Тематично з «Кордонами мрій» перегукуються книжки про Кавказ Войцеха Ґурецького («Тост за предків» та «Абхазія» у 2018 році вийшли українською) та «Вірменія» Анджея Бжезіцького й Малґожати Носунь. Книжка Ґживачевського є пазлом до репортажів з України, якими рясніє польський книжковий ринок, і тут варто згадати Зємовіта Щерека з його ґонзо-нон-фікшн «Прийде Мордор і нас з’їсть» та пізнішим «Татуажем із тризубом», Катажину Квятковську-Москалевіч із книжкою «Вбити дракона. Українські революції», «Вітання з Новоросії» і «Війна, яка нас змінила» Павла Пєньонжека — декотрі з цих книжок вийшли в українських перекладах.

«Кордони мрій», окрім чіткости викладу (журналістська дисципліна) й актуальности, характеризують іще й аналітика, історичні екскурси, багатюща мова та художність. Власне, вона дає змогу «смакувати» текст на рівні метафорики, стилістики й мови, прочитуючи книжку на одному подиху. Оповідачем є то знеособлений і відсторонений спостерігач (усе за канонами класичного репортажу), то локальні персонажі. Тексти промовляють голосами й історіями свідків, — звідси таке вникливе психологічне відчитування їхнього вигляду, емоційного стану, жестів та міміки й увага до прямої мови. Репортажі пересипано лаконічними, але пронизливими історіями втеч, зрад, утрат, кохань і смертей, викликаних узаємною ненавистю людей, що опинилися по різні боки конфлікту й кордону.

Кожному репортажеві притаманні емоційність, драматичність, іронія та прискіплива увага до способу мислення і самоідентичности мешканців країн-привидів, що, звісно, викликає чимало запитань, які автор навмисно залишає відкритими, відмовляючись від оцінювань чи дидактизму (хто безпосередній винуватець конфлікту, чи доцільні й правомірні підстави відокремлення, наскільки національно-історично обґрунтовано самоідентичність псевдо-республік, що чекає ці землі в найближчому майбутньому тощо).

Тексти прописано дуже кінематографічно, тому вони просто «вганяють» читача в безпосереднє місце подій: бункери й окопи на Донбасі, набережна Тирасполя, бар на Дерибасівській і Куликове поле за одеським Будинком профспілок, пляжі Піцунди й монастир Нового Атону, трибуни стадіону в Сухумі під час Мундіялю-2016 серед невизнаних республік, узгір’я Арарату, музей полеглих солдатів у столиці Нагірного Карабаху, вулиці Цхінвалі, будинок української культури в райцентрі Донецької области чи передмістя обстрілюваної Мар’їнки.

Що об’єднує ці недо-республіки? Відповідь на це запитання частково дає зображення на обкладинці: совєтський мурал Сталіна при в’їзді в одну з невизнаних республік. Зрештою, він би міг стояти на в’їзді до кожної із цих пара-держав, позаяк автор поміж рядків тонко, але прозоро натякає, звідки тягнуться нитки клубків конфліктів між грузинами і абхазцями чи осетинцями; турками, вірменами і курдами; вірменами й азербайджанцями; проукраїнськими і проросійськими громадянами України — від країни-спадкоємиці сталінської системи та її методів. Віддамо авторові належне: він не зводить причин конфліктів тільки до дій Кремля, а розгортає багатоманіття комплексних геополітичних, історичних і міжнаціональних чинників.

Ця жива й динамічна книжка має багато граней. Вона відкриває нові горизонти на географічно близькі, а інформаційно — дуже віддалені псевдо-республіки, говорить про історичні та етнічні причини конфліктів, дає геополітичне узагальнення та окреслює причинно-наслідкові пунктири, показує системність і однотипність сценаріїв розхитування ситуацій, що їх зреалізував Кремль. Це книжка-путівник із поетичними описами ландшафтів, книжка-антологія міні-історій людських драм, спричинених ненавистю. Це книжка-застереження, яка показує, наскільки крихкою є реальність і спокій відносного европейського укладу довкола.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!