Наталья Пушкарева. Гендерная теория и историческое знание

Світлана Хутка ・ Грудень 2010
Санкт-Петербург: Алетейя; АНО «Женский проект СПб», 2007.

Доскіплива та багата на матеріял робота Наталії Пушкарьової привертає увагу передусім систематичністю викладу та панорамністю аналізу «ґендерних студій» в історичних дисциплінах та історії становлення цих студій (виконуючи, окрім іншого, і роль фахового провідника в достатньо строкатій часово-просторовій і тематичній мозаїці напрямів ґендерної теорії).

Перша частина монографії – «“Жіночі дослідження” в історичних науках» – містить: розгляд питання «жіночої історії» в російській досовєтській історіографії та у працях совєтських дослідників (охоплюючи разом період 1800–1985 років); огляд генези («пренатальний період і пологові муки», за висловом авторки) історичної фемінології як частини фемінології соціяльної (котрі вона характеризує як специфічні напрями гуманітаристики) на Заході та в Росії (причому у випадку Росії авторка фіксує це як «непомічену революцію») та новіші методи наукового пошуку в царині «жіночої історії» у Росії – разом охоплюючи період до 2000-х років.

Друга частина роботи («Ґендерні дослідження в історичних науках»), основна та найбільша, складається із кількох траєкторій: ідейні витоки ґендерної перспективи, що увібрали огляд різнорідних теорій, від біологічного детермінізму та «шлюбу марксизму з фемінізмом» до модернізму кінця XX століття і теоретичних основ ґендерної концепції у психології; концептуально-термінологічне окреслення того, чим є ґендер; рух від «жіночих досліджень» до «ґендерних досліджень» (що зокрема ввібрало схеми постмодерністські, постструктуралістські, «множинність історій», лінґвістичний поворот і перспективи ґендерного підходу в дослідженнях російської історії); ґендерна історія як простір перетину історії та ґендерної лінґвістики; ґендерна психологія та історія, індивідуальна та колективна пам’ять у світлі концепцій ґендерної психології; ґендерна специфіка письма, читання, автобіографічної пам’яті як історії суб’єктивного; ґендерні дослідження як поле синтезу історії, соціяльної антропології та етнографії.

Найбільшу увагу, зокрема своїм потенціяльним статусом точки відштовхування у подальших пошуках, привертають (можливо, дещо конспективні) окреслення досліджень ґендерної специфіки: письма, читання, автобіографічної пам’яті як історії суб’єктивного, індивідуальної та колективної пам’яті у світлі концепцій ґендерної психології (прикро виглядає тут іменування Мориса Гальбвакса Гальбвахсом, та це, либонь, коректорський недогляд, бо в іменному покажчику його написано правильно); аналізу (російських) фольклорних творів на предмет «чутности» жіночої мови та андроцентричности (російської) мови; чоловічої та жіночої мови невербальної комунікації; дискурсів і можливости використання наративів як інструментів аналізу соціяльної пам’яті.

Додатки містять кілька текстів щодо поняття фемінізму, стан фемінізму в Росії, концептуальне окреслення ґендерних студій, програму курсу «Жіночі та ґендерні дослідження в історії» та іменний покажчик.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!