Т. Г. Рендюк. Гетьман Іван Мазепа. Відомий і невідомий…

Владислав Яценко ・ Квітень 2013
Київ: АДЕФ-Україна, 2010.

Дослідження Теофіла Рендюка задекларовано як історико-документальний нарис і видано як грубезний, поліграфічно гарно оформлений том, що містить авторську студію, опубліковану кількома мовами: українською, англійською, польською, французькою та румунською. Автор, сказано в анотації, мав на меті висвітлити широкий спектр узаємин гетьмана Івана Мазепи з господарями Молдавії та Валахії та простежити, як надалі зберігалася пам’ять про гетьмана у придунайських землях.

Перші два розділи містять інформацію про стосунки гетьмана з господарями Дунайських князівств і про останні його дні на території Молдавії, у Бендерах, після полтавської катастрофи 1709 року. Загалом дослідник наводить тут відомі факти, розлого цитуючи праці знаних дослідників мазепіяни – Миколи Костомарова, Ореста Субтельного, Ілька Бощака, Дмитра Дорошенка, Василя Луціва. Новизну у цю антологію вносять авторові звертання до молдавських літописів, коли доходить до обставин смерти й поховання гетьмана та подробиць перебування еміґрантів-мазепинців у Молдавії. На жаль, ці звертання, як і вся розвідка, позбавлені такого важливого наукового елементу, як система покликань. Істотною вадою є також те, що автор, згадуючи хоч молдавських літописців, хоч вітчизняних чи румунських істориків, не розкриває ініціялів: Н. Костін, Ф. Пінтеску, К. Резакевич тощо.

Найцікавішими у дослідженні є прикінцеві розділи, де йдеться про долю решток гетьмана та історичну пам’ять про нього. В українській історіографії ці сюжети не надто розвинуто, і читачеві цікаво буде дізнатися, що гетьмана з дозволу турецького султана мали поховати в Єрусалимі у церкві Гробу Господнього, але з низки причин він знайшов останній притулок у Молдавії в місті Галаці. У XVIII–XIX століттях, зазначає дослідник, рештки гетьмана перепоховували шість разів; у чомусь вони повторювали долю решток інших видатних діячів української історії: Богдана Хмельницького та Ярослава Мудрого. Досить цікавими є оповідь про церкву Святого Георгія у Галаці, де поховали Мазепу, і міркування про сучасне місце перебування решток гетьмана, переказування леґенд, витворених навколо його домовини упродовж XVIII–XX століть, а також інформація про зацікавленість міжвоєнної української еміґрації станом місця поховання Мазепи.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!