Катя Бабкіна. Гірчиця. Наївні поезії

Ірина Шувалова ・ Лютий 2013
Київ: Майстер книг, Meridian Czernowitz, 2011.

Катя Бабкіна – хороша поетка. Її «Гірчиця» повна впізнаваних, лише Бабкіній властивих інтонацій, образів, дрібничок і витребеньок.

Якщо уявити книжку поезій як кімнату, в яку зазираєш крізь прочинені двері, то «Гірчиця» Бабкіної світла, простора, затишна (в затишних кімнатах буває добре – в затишних кімнатах буває гірко), повна улюблених речей, повна речей потрібних і непотрібних. У попільничці димить забута сиґарета. Стелею пробігають тіні від хмар. За вікном – місто, але дивне, несправжнє, схоже на ілюстрацію до фантастичної повісти.

Гриця Ерде, роблячи художнє оформлення книжки, влучно відтворила на обкладинці «Гірчиці» таке місто-не-місто, схоплене з висоти польоту дирижабля, населене василісками та грифонами – і, на перший погляд, цілком позбавлене людей. Придивившися, розрізняєш крихітні людські постаті на геометрично коректно прорізаних вулицях – однак найпершими з антропоморфних фігур впадають ув око двоє чоловічків, що в правому нижньому куті обкладинки провалюються в ніщо, розверсте за межами міста.

Там, де закінчується ландшафт, починається безодня. Бабкіна свідома цього. Не дайте їй спантеличити вас кокетливими реверансами на кшталт підзаголовка книжки: «Наївні поезії». Вміщені до книжки вірші – здебільшого прості, тобто позбавлені особливих формальних і змістових викрутасів, – вони прості до прозорости, але аж ніяк не наївні, і повірте: авторка про це знає.

Цікаво спостерігати, як чистота й уважність поетичного погляду авторки поєднуються з тими захисними механізмами, які вона застосовує, аби не відкритись аж надто. Іронія – один із прийомів, до яких Бабкіна вдається найчастіше, аби замаскувати відвертість і голизну своїх віршів («голизну» в сенсі якнайкращому, адже справжня поезія завжди гола, «сором» їй із різних міркувань і в різні способи прикривають самі автори). Що може надійніше убезпечити автора від звинувачення в наївності, ніж іронічне позначення своїх текстів як «наївних»?

Втім, хоч би скільки бавилась авторка то в легковажного підлітка, то в гонорову напівбогемну даму, їй удається лишатися собою, а це багато важить.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!