Іван Світличний. Голос доби

Маргарита Єгорченко ・ Червень 2010
Книга перша: Листи з «Парнасу» (Київ: Сфера, 2001); Книга друга (Київ: Сфера, 2008)

Двокнижжя листів, хоч і опубліковане з великою перервою, є цілком цілісним зібранням епістолярної спадщини одного з чільних речників українського шістдесятництва – критика, поета, літературознавця, правозахисника Івана Світличного. Листи упорядковано за біографічним принципом (ідеться передусім про чітку маркувальну межу: до і після), кожен прокоментовано, додано також коротку біографію автора.

Обидва томи готувала до друку Леоніда Світлична, до роботи над другим долучилася Надія Світлична. В передмові до нього Михайлина Коцюбинська ставить листи Світличного в контекст його часу й розглядає їх у розрізі ідеї про «зафіксоване і нетлінне». Саме тут найбільше зактуалізовано надзвичайно влучну назву видання. І хоча будь-яка доба – багатоголоса, для усвідомлення такої близької і водночас неймовірно далекої від сьогодення доби Світличного його голос – один із визначальних. Визначальний він насамперед для українського інтелектуального життя 1950–1970-х років, яке неможливо уявити без постаті Івана Світличного. Про це йдеться і в коротенькому слові Семена Глузмана (одного з авторових адресантів і учнів) до другої книги, де Світличного названо Мудрим – на тлі нашого часу – часу «галасливих нікчем» і «мішури». Натомість мудрість «розмовляє неголосно».

Перша книга – «Листи з “Парнасу”» (названа так за відомим віршем Світличного, у якому автор метафорично означує місця свого ув’язнення як «Парнас») – уміщує листи 1966–1978 років. Перший розділ склали листи до дружини, сестри та її родини і до найближчих друзів. Другий містить два тексти: інтерв’ю італійській газеті «Уніта» 1974 року та відкритого листа Миколі Бажану 1975 року. У третьому зібрано відкриті правозахисні листи. Друга книга значно розширює діяпазон матеріялу, подаючи листи періоду відносної свободи, або, як його названо услід за Лесею Українкою, життя «ніби немає облоги»: листи 1953–1971 років, а також із заслання – вони хронологічно продовжують ті, що опубліковані в першій книжці.

Листування Світличного увиразнює не лише постать його самого як правозахисника чи громадського діяча, а найперше – як великого інтелектуала (недарма багато хто із шістдесятників уважав його духовним лідером і вчителем), воно дає також можливість окреслити інтелектуальний дискурс шістдесятництва (в широкому розумінні), його культурні орієнтири і засадничі характеристики. А стильові особливості авторового письма, іронія, яка стає способом рефлексії над реальністю і чи не єдиним захистом од трагічного патосу, «езопова мова» (така симптоматична для радянської доби), критичні міркування автора, його інтелектуальні зацікавлення, його реакція на сучасні події, – все це робить листи не лише «голосом», а й – передовсім – документом доби.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!