Кристина Курчаб-Редліх. Головою в мур Кремля

Володимир Склокін ・ Листопад 2011
Київ: Темпора, 2010.

«Головою в мур Кремля» – друга з «російських» книжок Кристини Курчаб-Редліх, ще одна спроба «зрозуміти» Росію та пояснити специфіку російської трансформації у постсовєтський період. Але якщо «Пандрьошка» зосереджувалася на мікрорівні антропологічних спостережень, то есеї, зібрані у книжці «Головою в мур Кремля», є вже спробою підсумувати розвиток Росії на середньому та макрорівнях соціологічних і політологічних узагальнень.

Есеї, обсяг яких варіює від кількох до 150 сторінок, мають на меті вловити найважливіші сюжети російської дійсности 1990-х – початку 2000-х років. Серед тих із них, що присвячені соціяльно-культурним чинникам, варто виокремити нариси про алкоголізм, становище жінки, а також про ідею російської величі та її видозміни у постсовєтський період.

Утім, увага авторки зосереджена саме на політичних процесах, тому у книжці є окремий нарис, присвячений протистоянню Єльцина та парламенту у 1993 році – його Курчаб-Редліх уважає поворотною точкою у новітній російській історії, подією, що визначила дальший розвиток країни за авторитарною моделлю.

Єльцинова постать з’являється і в низці інших есеїв, насамперед у контексті економічних перетворень, що стали джерелом збагачення для сім’ї та оточення президента і, натомість, мали радше неґативні наслідки для більшости населення, а також у контексті чеченського конфлікту. У подібний спосіб висвітлюється також діяльність московського мера Юрія Лужкова, сім’я якого заробила колосальні статки за час його перебування на цій посаді. Натомість, радше позитивно та співчутливо зображено іншого героя російської політсцени 1990-х – генерала Алєксандра Лєбєдя.

Центральними для книжки є два найбільші нариси, присвячені чеченському конфліктові та феномену Путіна. У першому з них, що має промовисту назву «Геноцид та оплески», Курчаб-Редліх, спираючися на власні спостереження, інтерв’ю з чеченськими та російськими політиками, а також розслідування інших журналістів, робить спробу зреконструювати хронологію та логіку подій, пов’язаних з обома чеченськими війнами, а також те, що відбувалося у проміжку між ними, як у Чечні, так і в Росії. Чеченська частина книжки, напевно, не залишить байдужим нікого, а характер висновків авторки добре передає одне речення: «Чечня – це цинізм політиків у концентрованому вигляді», і йдеться тут про політиків і російських, і західних.

Завершує книжку нарис, присвячений Владіміру Путіну, чия біографія стає тлом, на якому розглянуто виникнення сумнозвісної російської системи «керованої демократії».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!