Екатерина Берденникова. Гомилетические традиции духовных кантат И. С. Баха

Юлія Бентя ・ Грудень 2010
Київ: Музична Україна, 2008.

Катерини Берденникової (24.04.1970–17.09.2006) не стало на 37-му році життя – у віці, коли мистецтвознавець зазвичай уже має напрацьований професійний досвід і сформований особистий статус у середовищі колеґ. А також принаймні ще кілька десятиліть для самовдосконалення, професійного та кар’єрного зростання... Катерину Берденникову всі знали як дуже світлу людину з особливим почуттям гумору, що на повну силу виблискував у її доповідях на конференціях, рецензіях на студентські дипломи чи дисертації. І всі розуміють, що свій шлях вона пройшла лише наполовину.

З суто формального погляду вона була нормальним, звичайним музикознавцем: написала і вдало захистила кандидатську дисертацію (примірник собі, примірник науковому керівникові й три примірники в бібліотеки), «ваківські» статті публікувала у «конфесійних» музикознавчих збірниках, а в час, заощаджений між читанням лекцій консерваторським студентам, дописувала «для людей» у київські газети та журнали. Так роблять усі – рухаються вперед, не надто зважаючи на власне минуле. Прикро, бо хороші дисертації мають ставати монографіями (п’ять примірників – це не наклад!), талановиті статті переростати у збірки, чиї тверді обкладинки були б наочним доказом твердих наукових позицій автора, а газетно-журнальні дописи – в музично-критичні хрестоматії.

Матері Катерини Берденникової, хормейстеру Зої Томсон, протягом двох років вдалося втілити в життя всі три пункти (за моральної підтримки Національної музичної академії, значною частиною – власним коштом). 24-е число «Київського музикознавства» за 2007 рік – це посмертна авторська збірка Катерини Берденникової, останнім розділом якої стали спогади про дослідницю. Вагому частину її критичних праць відтворено на сторінках підручника Олени Зінькевич і Юрія Чекана «Музична критика: теорія і методика». І, нарешті, у видавництві «Музична Україна» опубліковано монографію «Гомілетичні традиції духовних кантат Й. С. Баха», в основі якої – захищена 2000 року дисертація.

Велетень-Бах лишив по собі неосяжний обсяг музики, але написано про нього на початок XXI століття ще більше. Берденникову зацікавив зв’язок Бахових духовних кантат із лютеранським проповідництвом, – так постало нове вігалуження бахознавства. Власне, це дослідження – про випромінювання Слова на Музику, а також про те, що музика, формально підкорена слову, здатна проповідувати самотужки.

У центрі роботи типологія Бахових духовних кантат, але навіть далекій від музики людині тут є що почитати. Струнко вибудуване і з надзвичайним смаком написане дослідження розгортається від загального до конкретного, але привиди німецьких містиків, Лютера, Еразма і Меланхтона не зникають до останньої сторінки. Ще десять років тому вважали аксіомою, що творчість Баха – цілеспрямований рух від церкви до світського мистецтва, але Берденникова доводить протилежне, адже, на її думку, «релігія – це інтимне життя духу». У передмові до монографії Ніна Герасимова-Персидська відзначає надзвичайну красу «навколишнього матеріялу», а також новаторські поняття на зразок «образ хоралу», – саме Катерина Берденникова вжила їх уперше, про що навіть досвідчений читач може не здогадуватися.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!