Йозеф Рот. Готель «Савой»

Богдана Матіяш ・ Лютий 2007
Львів: ВНТЛ-Класика, 2006.
З німецької переклав Юрко Прохасько

Йозеф Рот має славу дуже доброго белетриста – в найліпшому значенні цього слова, себто автора, що орієнтується на читача, на його смаки й потреби, – а водночас їх і створює, і кореґує. Тому Рот охоплює (і захоплює) дуже широку читацьку авдиторію, і «Готель “Савой”» укотре доводить, що таки має чим захопити. Твір, названий у перекладі романом, хоча йому більше пасує означення «повість», зосереджує читацьку увагу (так, знову треба конче говорити про читача...) на післявоєнному, а радше міжвоєнному житті в Европі. Топос готелю – а отже, чогось засновково тимчасового, нестабільного, проміжного, – з одного боку, обрано за репрезентацію чи, як стверджує анотація до книжки, «сукупну метафору цілої понівеченої повоєнної Европи»; з другого ж – він загострює декілька тем, що випливають із загальної европейської ситуації: топос готелю як умовного стану «поміж» – дорогою і домом, початком і завершенням шляху, зрештою, поміж різними соціяльними статусами – спроєктовано на загальний стан суспільства, нестабільний і хиткий у міжчассі війни та миру. Виписані на цьому тлі приватні візії та інтимні переживання головного героя, який на певний час зупиняється в готелі «Савой», повертаючися додому з полону, від початку приречені бути лишень фраґментом, що губиться в контексті суспільних зрушень і способів вижити.

Не знаючи тексту в ориґіналі, не маю певности, чи до нього обрано найвдалішу стратегію перекладу. Повсякчас запитую себе, читаючи книжку, чи німецька Йозефа Рота має так само багато діялектизмів, реґіоналізмів і навіть оказіоналізмів; чи її синтаксис є виразно німецьким (хай як несподівано, ба навіть смішно, може звучати таке запитання), чи подекуди в автора подибуємо звороти, побудовані за схемою котроїсь із близькоспоріднених мов... Ставлю ці запитання не щоби піддати сумніву якість перекладу – про неї насправді не йдеться, а щоби зосередити увагу на адекватності обраної мови: виразно впізнаваної як саме Прохаськова – добре виробленої чи випрацюваної (а в окремих інтерпретаціях – сконструйованої (?)), уважної до добору кожного слова: Прохаськові важливо вловити всі відтінки та нюанси мовленого, передати найтонші інтонації тексту в дуже витончений і вишуканий спосіб, однак він не раз передбачає уживання полонізмів, галицизмів, архаїзмів чи навіть – на рівні граматики – сполонізованих синтаксичних конструкцій. Чи пасує ця мова Ротові? Як на мене, однозначно – так, якщо на ориґінальний текст можна накласти відповідну для німецьких мовних реалій мовну матрицю, в якій здійснено переклад, і радше ні, якщо ця мова є єдино перекладачевим вибором. Вона безумовно добра в приватному просторі: чи то коли йдеться про мовлення, чи коли справа стосується власного письма й творення приватних мітологій, яким найліпше пасує саме таке говоріння, – себто коли вона є добровільним і приватним-для-себ вибором. Коли ж ідеться про чужий текст і своє його інтерпретування – себто переклад, коментуватимемо ту саму мову, ті самі стратегії говоріння по-інакшому, з урахуванням певної відповідальности перед ориґінальним текстом чи – простіше – її адекватности. Й, очевидно, запитуватимемо, по-перше, про її доцільність, а по-друге, про те, чи маємо змогу почути за нею авторський голос, якого не хотілося би заступити жодним перекладом. Не кажу, що це сталося в «Готелі “Савой”», – про це можу тільки запитувати, а радше заакцентовую загальні проблеми перекладу та механізми, застосовні в художньому перекладі, ба більше – апелюю до перекладацької традиції та її сьогочасного формування. Тема потребує докладнішого обговорення, а нагодою для дискусії може бути, певно, навіть і ця коротка репліка.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!