Костянтин Москалець. Гра триває. Літературна критика та есеїстика

Богдан Шуба ・ Березень 2007
Київ: Факт; Наш час, 2006.

Попри дистанційованість від богемно-літературних тусівок та майже всіх акцій актуального літпроцесу в Україні, Костянтин Москалець демонструє новою книжкою літературної критики органічну залученість у сучасний дискурс красного письменства. Видання є збіркою статтей, написаних за час від виходу першої аналогічної книжки «Людина на крижині» (1999 рік, «Критика») та присвячених переважно найновішим і найзначнішим з’явам в українській словесності. Цього разу основну увагу спрямовано на поезію сучасників, в основному з кола вісімдесятників (Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Іван Малкович, Наталка Білоцерківець, Людмила Таран, Володимир Кашка), а «інформаційним приводом» стає вихід книжки того чи того автора. Тут поет-літературознавець укотре демонструє фахову критичну аналітику, зреалізовану в широкому гуманітарному контексті, із залученням різноманітних філософських і культурологічних концепцій: від Дао до теорій Ролана Барта, Канта, Юнґа, Юнґера та інших. Москалець докладно зупиняється на іманентних особливостях цієї поезії, подекуди даючи чіткі та лаконічні характеристики поета (наприклад, про Олеся Ільченка: «майже цілковита відсутність метафор, скупі й точні порівняння, втомлена афористичність і своєрідна “новелістичність”»). Москальцеві вдумливі розвідки розгортають те культурно-інтелектуальне тло, яке є підтекстом поезії певного автора.

Не менш фаховим виявляється і дослідження поезії в історичному аспекті: статті про Зерова (з приводу виходу збірки його літературознавчих праць) та Свідзінського (з нагоди виданого в «Критиці» двотомника поета) вкотре заакцентовують знаковість і неординарність цих постатей у літературному просторі того часу. Москалець наголошує елітарність і поетичний нонконформізм обох митців, хоча й усвідомлює, що підґрунтя такої постави в кожного з них було своє.

Стаття про прозу Миколи Рябчука прозорістю тонких спостережень контрастує з передмовою до роману Марка-Роберта Стеха «Голос», де надміру «законцептуалізований» підхід подекуди призводить до комунікативного розриву. Втім, цю чи не єдину незручність під час читання Москальцевої книжки з надлишком компенсують дві цілком конгеніяльні розвідки про Григорія Чубая та чудово здійснена деконструкція інтелектуальної стратегії російського культуролога Боріса Парамонова.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!