Упорядники Філіп Бютґен, Ален де Лібера, Марван Рашеда, Ірен Роз’є-Катак. Греки, араби і ми. Дослідження ісламофобії в гуманітарних науках

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2013
Київ: Ніка-Центр, 2012.

Кожна книга – не просто об’єкт, а радше подія, заявляє на початку збірки статтей «Греки, араби і ми» одна з її упорядниць Ірен Роз’є-Катак. Для авторів збірки такою «подією» стала контраверсійна робота Сильвена Ґуґенайма «Аристотель у Мон-Сен-Мішелі». Ця книжка зактуалізувала питання сприйняття в Европі ісламського світу й підігріла ісламофобію в гуманітаристиці, а позаяк вочевидь була розрахована на коло, ширше від наукового, то резонанс, який вона викликала, і зокрема мас-медійне обговорення, важливіші від неї самої. А збірник «Греки, араби і ми» якраз і втілює багатоголосся відгуків і на самі ідеї Сильвена Ґуґенайма, і на вектори спричинених його суперечливою арґументацією поворотів суспільної думки. У більшості авторів помітно бажання зреконструювати саме контекст появи ідей «Аристотеля у Мон-Сен-Мішелі» та схвалення їх у певних колах гуманітарів, а саму книжку розглядати як своєрідний політичний симптом – невипадковий і логічний з огляду на поширення скепсису щодо «відкритости Европи», актуалізації пошуків ворожих Інших та ворожих Чужих на тлі неуникних покликань на певне европейське християнське «ми».

Автори зачіпають безліч питань, починаючи з того, чим відрізняється реконструкція міту від апологетики іншого міту або чи є історик філософії ідеологом, і закінчуючи сумнівом у релевантності питання грецького коріння християнської Европи. Збірка є гарним прикладом того, якою може бути критика й аналітика нині, вкупі з усіма суперечностями, що їх вона може містити, і з тим, на що вона виходить у середовищі, створеному як старими (друковані книги, ЗМІ), так і новітніми цифровими медіями. Аналітика та критика ідей у переповненому їх нашаруваннями середовищі стає своєрідним полюванням за впізнаним, а водночас – проблематизацією ідеологічних очевидностей. Найпоказовішими для розуміння цієї складности й багатовимірности критики й аналітики є такі автори, як Елєн Белоста, Марван Рашед, Жан-Кристоф Атіа. Збірка наново актуалізує і питання про те, яке значення має публічний окіл, порушує тему впливу ненаукового контексту на наукове середовище в умовах сучасного культурного простору як середовища різноманітних медій. Автори ставлять руба і питання про долю ідей та обговорень у добу Ґуґлу та Вікіпедії – і роблять це у друкованій книзі. Прикметним є залучення до аналізованих явищ міток існування ідей та висновків в інтернет-просторі, аж до відстежування змін на певних сторінках і ресурсах. Ґуґенаймова книжка видається аж ніяк не ориґінальною, як і його нібито «сміливе» висловлення сумнівів у ролі ісламського світу в поширенні античних текстів у середньовічній Европі. Його висновки щодо неможливости висловити арабською мовою ідеї науки та філософії виявляються повторенням понад столітньої давности тверджень Ернеста Ренана та потраплянням у пастку лінґвістичного релятивізму. А окремі аспекти порівнянь християнського та мусульманського світів і їх різкого протиставлення подібні до деяких пасажів із виступів як християнських ієрархів, так і медійних спроб захистити автора «Аристотеля у Мон-Сен-Мішелі» від науковців, котрі виступили проти його висновків, поставили під сумнів Ґуґенаймові прагнення знайти автентичний европейський (не арабський) канал передачі-рецепції Аристотеля.

Якщо використати означення, що їх пропонує один із авторів збірки «Греки, араби іми» Жан-Кристоф Атіа, пошук і патетика моноліту европейськости виявляється іґноруванням пористости, непевности, проникности в европейськості. Отже, річ не у «справі Ґуґенайма», а в ширшому контексті. Не у верхівці айсберґа, а в його підводному позірно монолітному тілі. Вже у передньому слові до збірки постає теза, що в розмові про Середньовіччя має йтися не про «західне», а саме про арабо-латинське Cередньовіччя.

Видання розділено на три нерівні частини. У першій засадничим є протиставлення есенціялізму дискурсу автора «Аристотеля у Мон-Сен-Мішелі», для якого часто іслам та християнство виступають як незмінні сутності, а не як суперечливі явища, та підходів авторів збірника, які прагнуть наголошувати суперечність і неоднозначність впливів та медіяцій. Друга частина містить дуже різноманітний матеріял: тут проблематизовано деякі заідеологізовані очевидності щодо коріння ідентичности Европи (Алєн де Лібера, «Латиняни промовляють до латинян»), обговорено питання присутности інших «слідів», різних посередництв і «включень» в европейському (Жан-Кристоф Атіа, «Юдаїзм: третє виключене “християнської Европи”»), проаналізовано явища, протиставлені «залізобетонній» европейській самототожності, коли її взято як певну «сутність» (Кристіан Фьорстель, «Греки без Візантії»; Марван Рашед, «Початки модерної філософії (VII–IX століття)»). Нарешті, третя частина збірки може якраз і викликати суперечливі реакції у читачів із позиціями, відмінними, наприклад, від підходів Блєза Дюфаля щодо місця і ролі поняття цивілізації у Броделя та подальшого впливу його на розвій гуманітаристики. Звісно, не кожен читач швидко погодиться щодо зведення воєдино у річищі домінанти теорії Броделя та концепції Гантинґтона, гегемонія яких, на думку багатьох авторів збірника, і створила ґрунт для появи ксенофобських засновків у розмислі декого з европейських гуманітарів.

Різні авторські стилістики, огром інформації з історії філософії та коментарів до неї не шкодять легкості читання, в чому можна вбачати і заслугу українського перекладача і наукового редактора Андрія Рєпи. Проте прикрим моментом у достатньо читкій оповіді українського видання є періодична поява «незручностей» у вигляді доволі суперечливих уживань окремих висловів чи просто слів, що з огляду на непоганий рівень редаґування дивує. І наостанок з’являється думка про те, чи достатньо у вітчизняному гуманітарному дискурсі «подій», що могли би спричинити подібне обговорення. Власне, це відкрите питання щодо присутности і ролі гуманітаря, який мав би цікавитись ідеологічними дискурсами з боку їх походження та структури.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!