Генріх Белль. Груповий портрет з дамою

Інна Булкіна ・ Квітень 2019
Івано-Франківськ: Вавилонська бібліотека, 2017.
Переклад з німецької Євгена Поповича та Юрія Лісняка за редакції Віктора Мартинюка

До століття від дня народження Гайнриха Беля вийшла нова редакція перекладу роману, 1989 року опублікованого у двотомнику видавництва «Дніпро».

Принципова різниця між давнішою версією тексту і редакцією Віктора Мартинюка не впадає в очі, зате одразу помітно, наскільки змінилася за майже тридцять років поліграфічна мода. Франківське видання, поряд із солідним і дещо похмурим двотомником «Дніпра», виглядає легким, вишуканим і – якщо доречне таке означення – по-жіночому ошатним. Ця проза стилістично примхлива й композиційно вигадлива, і спершу здається, що це саме «жіноча проза». У центрі – звичайна-надзвичайна жінка Лєні Пфайфер, і оповідач (у романі він зветься скорочено: Авт., і той Авт. – дійшлий педант) намагається зрозуміти незрозумілу жінку – через її звички, речі, близьких до неї людей, випадкових знайомих, навіть через «сумнівних славістів», які стали причетними до Лєні за якихось складних обставин. Здається, що це саме модерна «жіноча» проза, чуттєва та вишукана, замаскована під журналістське розслідування. Отже, спочатку ми читаємо цей роман як оповідь про любов та самотність, про жінок – святих і грішних. Кілька жіночих історій на тлі Німеччини 1930–1960-х років.

Проте що більше окремих портретів і окремих історій постає на сторінках книжки, тим очевидніше, що перед нами роман про велику Історію, але з безліччю подробиць побуту: жіночий світ на тлі «війни і миру». Тому ми робимо наступний крок і припускаємо, що це історичний роман, замаскований під жіночу «лав-сторі». Але й це означення потребує корекції: Лєні – дивовижна жінка, і з нею (не тільки з нею, з іншими теж) трапляються дива. Вона спілкується з Дівою Марією, щодня бачить її на екрані телевізора, та – теж блондинка і теж не юна, вони усміхаються одна одній.

Коротко кажучи, в цій оповіді сучасна історія накладається на біблійний міт. Тож «Груповий портрет з дамою» виявляється модерним романом із багатьма ключами. Сьогодні його, мабуть, буде прочитано інакше, ніж тридцять років тому: тепер це буде передовсім «жіночий погляд» на війну, та й наративна техніка сьогодні може сприйматися як своєрідна версія прози-вербатим.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!