Роман Москаль. І цзін. Правильно міркувати, щоб передбачати. Вступ до іцзінознавства

Орися Грудка ・ Квітень 2018
Харків: Акта, 2016.

Підзаголовок правдиво передає зміст книжки Романа Москаля, у якій давнє китайське вчення «Книги змін» («І цзин»), що є частиною конфуціянського «П’ятикнижжя», представлено в контексті досліджень і суспільних впливів, філософськи обґрунтовано та інструментально пояснено як методику ворожіння. Що, власне, і є прикладною функцією «І цзин». Хоча головна мета книжки – зацікавити практикою передбачення та спонукати до подальшого самостійного дослідження «Книги змін», праця Москаля корисна і для розуміння китайської філософської думки.

Центральну філософську засаду «І цзин» можна сформулювати так: людське знання про світ завжди вужче за сам світ; людина не може зрозуміти процеси в їхніх справжніх масштабах, тому доречним є ворожіння щодо кожної окремої ситуації, яке, перетинаючи межу досяжного для людського сприйняття, здатне доповнити недовершене знання про світ. Тут помітна суперечність із західною раціональною парадигмою, в якій людина керує світом; в «І цзин» світ не є об’єктом, а радше відбувається діялог людини з ним. Будь-які зміни в нашому житті залежні не лише від нас самих. Відповідно, активність не завжди доречна – іноді треба чекати, терпіти.

У першій, теоретичній частині про історію дослідження «Книги змін» автор наголошує дві речі: важливість «І цзин» у китайській культурі і дослідницьку респектабельність на Заході. «І цзин» була популярна в Европі серед знаних математиків і як предмет дослідження, і як практика. Ця інформація готує до частини про практику «І цзин», бо, як каже автор, це вчення слід сприймати серйозно, довірливо – як підручник. Та виявляється, що мова не лише про скептицизм раціоналістичної людини. Аби наблизитися до розуміння «Книги змін», треба засвоїти цілком новий категоріяльний апарат: гексаграми, гуа, триграми. Автор пише доступною мовою, але кожна наступна сторінка книжки передбачає, що читач засвоїв категорії попередніх.

Вчення «Книги змін» побудовано на числах і символах, на ідеї дедалі більшого ускладнення світу. Спершу з одиничної цілости постає дуальність – інь і ян. Причому в інь завжди присутня часточка ян і навпаки. Далі відбувається розділення на чотири образи, які символізують плинність процесів, тоді – на вісім триграм, комбінації двох із яких формують 64 гексаграми. Сам текст давньої «Книги змін» – це пояснення до кожної гексаграми, що, як і попередні числові фіґури, мають свої назви й значення. Складність і цікавість у тому, що ті самі образи можна трактувати безкінечно по-різному, що логічно, якщо враховувати довгу традицію коментування «І цзин». Незмінним залишається лише категоріяльний апарат і, звичайно, текст «Книги змін», про історію й леґенди якої теж дізнаємося.

«І цзин» інтеґрує математику, природничі науки й філософію, і хоч би якою химерною часом здавалася його логіка, заглиблення у витончені схеми і взаємозалежності є цікавим пізнавальним процесом і тренуванням для мозку. Про базові способи, як самостійно передбачати за «І цзин», розказано вже після ознайомлення зі складовими частинами і філософією «Книги змін». Для передбачення треба поставити чітке запитання, підкиданням монет чи складнішими способами побудувати гексаграму, а тоді трактувати результат за обраним способом – одним із складніших чи простіших. Найскладніших книжка не описує, та читачеві навряд чи забракне викладених. Москаль намагається донести, що китайське передбачення не забавка і запитувати варто лише про те, що справді вважаємо за важливе.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!