Карл Мангайм. Ідеологія та утопія

Олексій Вєдров ・ Червень 2009
Київ: Дух і Літера, 2008.
Переклад із німецької Володимира Шведа

Видається, що ім’я Карла Мангайма потрапило до філософських енциклопедій завдяки чудовому відчуттю історичного моменту. Він зробив те, що напрошувалося ще від кінця XIX століття – тематизував утопію й тоталізував ідеологію. Не побудова чи ретельний розбір конкретних утопій, а аналіз утопічної свідомости взагалі; не викриття чужих ідеологій, а усвідомлення неуникної ідеологічности мислення, в тому числі власного, – утопії та ідеології настільки визначали тогочасний інтелектуальний і політичний ландшафт, що хтось просто мусив виконати цю працю. Обидва поняття завдячують своєю центральною роллю вихідній тезі про зумовленість мислення соціяльним буттям, тільки ідеологія спрямована на збереження актуальної ситуації, а утопія – на її докорінну зміну.

Опозиція ідеології та утопії – не єдина, хоча й заголовна, тема книги. Фактично «Ідеологія та утопія» складається з кількох робіт на різні, при цьому взаємно переплетені, теми (сам автор перепрошує за певну безсистемність і виправдовує її). Інші дві – перспективи політики як науки та програма соціології знання, новаторської на той час наукової дисципліни. Хоча з першого погляду друга з цих тем видається суто соціологічною, вона ґрунтується на важливих філософських засновках і водночас імплікує філософські наслідки. Головна з цих філософських тез, що, певно, утворює спільний знаменник для Маркса, Ніцше та Фройда, – важлива роль генези ідей для їх смислової значливости. У дисциплінах, які стосуються суспільства, неможливо легкома відхреститися від походження тверджень, теорій, поглядів і полемізувати нібито лише довкола «суті». Адекватно розуміти смислову значливість теорії неможливо без розуміння настанов і мотивів її автора та місця його групи в конфігурації соціяльних сил.

Крім отаких відправних епістемологічних положень, «Ідеологія та утопія» містить дослідження з історії ідей, здійснені на конкретному емпіричному матеріялі. Особливо це стосується розділу про утопічну свідомість. Тому в книжці, напевно, щось цікаве для себе знайдуть і філософ, і соціолог, і історик, і політолог, і релігієзнавець. Зрештою, мова твору не надто спеціялізована й не затемнює зміст; до цього треба додати й те, що переклад читається легко і, здається, не містить неприємних двозначностей. Навіть певна кількість граматичних чи стилістичних огріхів мало заважає розумінню.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!