Роман Кофман, Свєтлана Алєксієвіч.... Єгупець. № 20

Євгенія Гринь ・ Серпень 2016
Київ: Дух і Літера , 2011.

Прозові твори у цьому числі часопису – це три різні погляди на свій народ і свою країну «зі сторони», з-за кордону. В іронічній і глибоко філософській «Пасторальній симфонії» український дириґент Роман Кофман оповідає про своє особисте сприйняття Німеччини, де він протягом п’яти років очолює Бонський симфонічний оркестр, і паралельно викладає історію оркестру, створеного під час війни в нацистському концтаборі.

Розділ із майбутньої книжки «Час Second-Hand. Кінець червоної людини» білоруської письменниці Свєтлани Алєксієвіч – розповідь сорокарічної біженки-вірменки з Баку про страшні часи вірменсько-азербайджанських сутичок, погроми й жорстокі розправи, про чоловіка-азербайджанця та його родину. Через історію двох родин – «вірменських монтекі» та «азербайджанських капулеті» – авторка подає історію двох націй, які раптом починають ворогувати з усією завзятістю, на яку здатен їхній палкий темперамент.

Оповідання «Про людський пил» (із «Книги казок») – одне із чотирнадцяти оповідань Дениса Соболєва – розповідь про життя єврейської родини воєнних біженців, «людського попелу», як їх тоді називали, яких доля розкидала між Палестиною, Росією, Україною, Польщею та Середньою Азією, про їхні нескінченні зустрічі, розлуки, весілля та похорони родичів, а також власних страхів, мрій і сподівань.

У рубриці «Поезія» – вірші єврейського поета й філософа ХІ століття Шломо ібн Габироля у перекладі Шломо Кроля та киянина Михайла Юдовського, нові вірші сучасного українського поета Леоніда Череватенка та дитячі вірші Григорія Фальковича. Стаття «Красовський, відомий за справою Бейліса» продовжує тему, розпочату в 19-му числі: історик та архівіст Юхим Меламед аналізує роль у цій справі київського слідчого Красовського, який намагався довести Бейлісову невинність.

Давній репортаж журналіста американської газети «Форвард» Гарі Ланґа «Серед євреїв у Києві» – особисті спостереження та враження від української столиці 1930-х років, до якої він із дружиною приїхав, уже знаючи про те, що в поблизьких селах українські селяни помирають від голоду. За правдиву, а отже «антисовєтську» розповідь про Київ, надіслану до редакції «Форварду», американські комуністи й совєтофіли навіть намагалися звільнити Ланґа з посади.

Князь Ніколай Трубєцькой, мовознавець і засновник так званого «євразійства», у статті «Про расизм» міркував про ставлення до євреїв, антисемітизм у Російській імперії, а згодом і в СССР та в Німеччині під час війн і революцій. Публікацію супроводжує вступна стаття Вадима Скуратівського.

Рубрику «Критика та публіцистика» відкриває есей «Київ. Мудреці та літературна молодь» Геннадія Ейстраха про творчі дискусії та побут єврейської інтеліґенції в Києві кінця XIX – початку XX століття.

«Шлях людини за хасидським вченням» – одна із найцікавіших праць філософа Мартина Бубера, послідовний виклад елементів етичного вчення в хасидизмі.

«Немає тут божих казаків» – стаття сучасного єврейського поета і перекладача Велвла Черніна, у якій ідеться про релігійне життя радянського єврейства та єврейську радянську літературу 1960–1980-х років.

У рубриці «Епістолярія» Т. Рогозовська публікує листи письменника Віктора Нєкрасова, переважно до його друга, також колишнього поета, Наума Коржавіна.

Києвознавча стаття історика Михайла Кальницького «Поблизу “Жидівської брами”» з рубрики «Єврейський Київ» оповідає про район теперішньої Львівської площі в Києві, де колись стояли Жидівські ворота і було єврейське поселення, згадане ще у «Повісті минулих літ». Кальницький розповідає не лише про історію самих воріт і будинків, що їх оточували, а й про незвичайні долі деяких доволі відомих мешканців цих будинків.

У рубриці «Мистецтво» – огляд Євгенія Котляра «Іудаїка Павла Жолтовського» та інтерв’ю Любові Журавльової з відомим російським режисером-мультиплікатором Юрієм Норштейном «Мені рано дали зрозуміти, що я не такий, як інші» про його дитячі та юнацькі роки, навчання в художній школі, а потім у ВГІКУ, дитячі радощі та юнацькі творчі пошуки.

Рубрика «In memoriam» цього разу містить есеї пам’яті двох відомих київських художників ХХ–ХХІ століть – Бориса Лєкаря та Ади Рибачук із репродукціями їхніх робіт. Картини Бориса Лєкаря «Єрусалим» та «Родина» використано для оформлення обкладинки.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!