Амос Оз, Фанія Оз-Зальцберґер. Євреї і слова

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Київ: Дух і Літера, 2017.
Переклала з англійської Ярослава Стріха

Винесений у назву книжки зв’язок між єврейською традицією і особливим значенням у ній слів, промовлених або записаних, є головною темою для авторів, адже вони пропонують «замість генеалогії бібліографію». «Щоб лишитися юдейським, рід мусив покладатися на слова», – таку тезу послідовно розвивають батько-письменник Амос Оз і дочка-історикиня Фанія Оз-Зальцберґер. На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія – діти», юдеї, на думку авторів, використовували модель «батьки – книга – історія – діти». Отже, ключем до єврейської тяглости є Слово, тому й історію євреїв автори пропонують розглядати як словесну генеалогію. Автори наголошують, що вони є світськими ізраїльтянами, іврит – їхня рідна мова, а їхня єврейська ідентичність тримається не на вірі.

Називаючи книжку есеєм, батько і донька вказують на те, що вона є особистим висловлюванням і приватною позицією. Вони відмежовуються від художньої літератури, але не відкидають оповідь. Оз і Оз-Зальцберґер демонструють широку ерудицію, звертаючись до джерел єврейської культури і до прикладів із літератур або усної культури інших народів.

У першому з чотирьох розділів автори міркують про феномен тяглости і його особливості в стосунку до єврейської культури. Другий присвячено образам жінок у Біблії. У третьому представлено осмислення часу і позачасся, а в четвертому йдеться про колективне й індивідуальне, проте на перехресті міркувань трапляються теми сім’ї, юдаїзму, спільноти, мови, імені. Міркуючи про тяглість, автори звертають увагу на юдейську модель діялогу, що передбачає дві пари: батьків і дітей та вчителів і учнів. У перших двох розділах вони не просто говорять про значення письма, читання та освіти для євреїв, а конструюють свою версію історії медій в історії євреїв. Іще одну важливу тезу автори формулюють уже на початку, стверджуючи, що євреї і єврейський народ – це «унікальна тяглість, яку неможливо звести виключно до етнічних чи політичних чинників». Та й на запитання «хто такий єврей?» автори відповідають дотепно: «всі, кому стало безумства назвати себе євреями, – євреї». В епілозі зазначено, що євреї є «символом цілого людства, що намагається примиритися з історією, смислами й писаним законом».

У книжці можна знайти чимало афористичних, гумористичних або виразних у простоті висловлювань. Автори не бояться визнавати, що чогось не знають, покликаються на суперечки між ними щодо окремих питань, висловлюють свої думки, хоча рідко є категоричними. Сміхова традиція євреїв також є предметом їхньої уваги, наголошено й на тому, що її подекуди нерозривно пов’язано із традицією сліз: сміх, сльози, самокритика, звичка сперечатися з усім і всіма взаємодоповнюють одна одну. Неуникним мотивом книжки є і хуцпа (зухвальство), що супроводжує історію культури євреїв і їхнє повсякдення. Найбільше спонукає до діялогу (а можливо, й дискусії) розділ, присвячений образам жінок у Біблії та єврейській традиції.

Перекладачці вдалося зберегти високу стилістичну якість тексту. Варто відзначити й ориґінальність авторських коментарів до розділів, що прояснюють окремі положення або знайомлять із бібліографією, намічають перспективи продовжень думок. Прокоментовано навіть епіграфи до розділів. Власне, тут іще раз проявляється домінанта ставлення Оза і Оз-Зальцберґер до читача – повага і приязнь. Міркування про роль слова, мови, спілкування, освіти виходять за рамки осмислення тяглости єврейської культури і перетворюються на ориґінальні осмислення культурної пам’яті й збереження ідентичности.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!