Ришард Капусцінський. Імператор. Шахіншах

Наталія Палій ・ Жовтень 2014
Чернівці: Книги – ХХІ, 2014.
Переклад із польської Олеся Герасима

«Імператор» — масштабний, зокрема за часовим охопленням, і вельми своєрідний репортаж видатного польського журналіста Ришарда Капусцінського про «повзучу» революцію в Ефіопії 1974 року, в якому ретроспективу передумов революції розкрито вустами тих, хто став її жертвою. Зазвичай історії революцій пишуть переможці, тут же про довгий шлях до краху імперії розповідають дрібні служки імператорського трону, до пошуку яких у перевернутій догори дриґом країні авторові довелося докласти чимало зусиль, адже все їхнє постреволюційне життя звелося до переховувань і рефлексій на тему колишньої величі.

Саме ці рефлексії й становлять найбільший інтерес, адже про руйнування імперії розмірковують її ґвинтики та апологети. Вони розповідають, як влада, по-середньовічному безкарна й захланна, заснована передусім на покірності бідного й упослідженого народу, поступово втрачає зв’язок із реальністю та суспільством, тим самим готуючи підґрунтя для вибуху. Розповідають про те, як із імперії потроху витікає справжнє життя, розмірковують про межу між пануванням і видимістю панування, між всесиллям і безсиллям — межу, фактично невловну для тоталітарних режимів, заколисаних власною пропаґандою. Як вірні послідовники магічної віри в царя, а отже, і власну втаємниченість у вищі сфери, ці люди здатні зрозуміти, чому влада не побачила наближення краху, але не здатні осягнути причини самого краху.

Описуючи нехитрими словами своїх респондентів доволі примітивний устрій тогочасної Ефіопії, Капусцінський розмірковує над такими засадничими концептами соціального буття, як ієрархія, рабство, свобода, мотивація, вибір. У тих-таки спрощених проявах бачимо і масову свідомість, і грубо зліплені, але дієві політтехнології, що живлять світосприйняття раба, на якому й тримається тоталітаризм. Один із героїв «Імператора» мимоволі дає символічне й страшне у своїй непереборності визначення цьому світоглядові: «Якби не стало нашого пана, хто давав би нам милостиню?»

Чому так стається, як диктатура не відходить повністю, лишаючи по собі своє головне джерело — темний натовп, як сходять нанівець здобутки революції, бо нова влада здатна лише відтворювати роками вживлювані в суспільну свідомість хворобливі моделі, — читаємо в «Шахіншаху».

Цей текст дає інший, ширший ракурс революції в Ірані 1978–1979 років. Тут і стислий виклад перипетій іранської духовної та політичної історії, без яких неможливо зрозуміти, чому саме релігійні діячі стали провідниками бунту проти прозахідного шаха; і дослідження особистих мотивів побудови тоталітаризму окремим державним керівником; і парадокси історичної пам’яти, де «знищена людина починає існувати ще більше»; і болісно несправедливі ґлобальні контексти, де від великих світу цього залежать долі покривджених народів, яких, як зазначає автор, більшість; і дивні поєднання капіталізму й феодалізму, коли водночас можна володіти акціями нафтових компаній та селянами віддалених провінцій.

А головне — це детальне й всебічне обстеження суспільного організму. Вивчення процесу його атомізації, розщеплення на розсип нічим не поєднаних людей, паралізованих репресіями. Дослідження свідомости окремої людини, її здатности переживати випробування владою, тюрмою, війною, теперішнім і минулим. Осягнення того, як людське перетікає в суспільне, як ейфорія звільнення від страху та буденного «я» перетворює натовп на армаду революціонерів, яка, втім, згодом так само атомізується, бо її об’єднує лише ніколи не справджувана ілюзія, що досить скинути тирана — а далі все збудується саме собою.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!