Міленко Єрґович. Іншалла, Мадонно, іншалла

Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
Переклад з боснійської Катерини Калитко

Книжку неминуче зіставляєш з іншими творами «балканського феномена». Скажімо, з Мілорадом Павічем, якого автор «Іншалла» недолюблює, чи з Данилом Кішем, який йому більше до вподоби. Обидві аналогії оманливі, хоч і не збудовані на піску, як і саме існування «феномена», що його спростовує боснійський письменник Мілєнко Єрґовіч: адже в цьому понятті не передбачено ніш для Туреччини з Албанією.

Роман переповнено образами міст і місцин усіх республік колишньої Юґославії, але найбільше тут Сараєва, де пізньої ночі чути «вітер в церковних дзвонах, шелест листя і скрип старих тополь». Переважають образи балкансько-мусульманської культури, просування якої на Захід обривається битвою під Лєпанто 1571 року, що її суб’єктивізований опис (із перспектив трьох учасників битви; і Сервантеса серед них немає – лише пересічні «рядові Історії») подано в останньому, 19‑му розділі роману.

Тільки чи роман це? Може, збірка різнобарвних, різноважних намистин чоток, нанизаних на одну нитку принципом умовного переспіву народних боснійських пісень-севдалінок? Узявся би за таке Павіч, ми мали би конструкцію розділів-притч, жанрову уніфікацію, знайому до солодкої оскомини візерунковість стилю і кишеньковий розмір видання. Натомість маємо розмаїття оповідних манер, де-не-де чарівну пухкість оповіді, з рецидивами «суворого реалізму», цеглину на понад п’ять сотень сторінок… і переспіви не тільки боснійських, а й далматинських пісень, які часом є лише поштовхом для польоту авторської уяви.

У певному сенсі «Іншалла» є своєрідною енциклопедією постмодерних прийомів. Оповідь ведеться за принципом «матрьошки» («Йид», «Запис»), за детективною ознакою («Халал»), різноголосно («Лепант»), устами божевільного («Алкатмер») чи небіжчика («Асаґ») тощо. Наскрізні персонажі відсутні, лише вряди-годи їх згадано в декількох розділах, історії – теж (окрім розорення Сараєва, детально описаного в одному розділі й ледь заторкнутого в іншому). Матеріяльні ляйтмотиви – фіктивні, як-от ліщинового куща, який може рости і на боснійському пустирі («Запис»), і на просторах України, яка з’являється тут двічі («Йилдуз», «Йид»), щоразу – з повагою та відчуттям пекучого трагізму, бо йдеться про розорення та війни. Наведу менш депресивну цитату: «Широка країна, яку створив Аллаг, а вирівняв Ібліс, і тепер нема там навіть де голову заховати, коли настає час, щоб тобі її зітнули». Роман, зауважу, написано 2004 року.

«Іншалла, Мадонно, іншалла» – сама назва твору відгонить постмодерним оксюмороном: прошарований іменем Діви Марії мусульманський вислів рясніє історіями житейських поразок, глобальних крахів, не кажучи про фатально нерозділене кохання, подружню зраду, батьковбивство, просто загибель, найлегше – смерть у дорозі. Тлом для декількох оповідань є громадянська війна 1990-х, та автор не зловживає описами її жахіть, бо той, хто вцілів, не убезпечений від наглої смерти згодом, у мирний час.

Водночас твір не заплямовано примітивним песимізмом, хоча підстав для такого не бракує (один із героїв новели «Мейташ» «намагається відшукати в пам’яті день, який провів без страху. Та ніде немає того дня»). Клин клином треба вибивати: найпоширенішим ідейним ляйтмотивом тексту є мовчання та безпам’ятство Історії, якій протистоїть письменник-медіятор, хранитель загублених сенсів та оповідок. «Історія, яку знищено і якої не відновити вже до кінця світу, – бо ніхто, крім Бога, не може її знати, а Він ні людям, ні собі не оповідає історій…» («Йид»). Утім, саме письменник перебирає на себе наративно-деміюргічні обов’язки, бо «невідновлену» оповідь далі майстерно викладено на декількох десятках сторінок.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!