Андрій Портнов. Історії істориків. Обличчя й образи української історіографії XX століття

・ Жовтень 2013
Київ: Критика, 2011.
240 с.

Фахові зацікавлення зводили історика Андрія Портнова з долями та ідеями, знайомили з історіографічною спадщиною більш чи менш віддалених його попередників: добре знаних – і менш відомих, успішних – і гнаних, в Україні (незалежній чи поневоленій комуністами або нацистами) – і в еміґрації. Ті ж таки фахові заняття уможливлювали для автора особисте знайомство з сучасниками, старшими колеґами. Враження від зустрічей і роздуми над прочитаним складалися в нариси про українських науковців XX століття, а нариси, врешті-решт, – у книжку.

Найперший із її розділів має знакову назву – «Бути науковцем у тоталітарній державі» – й оповідає про історичний осередок у довоєнному Дніпропетровську, складений із науковців, що належали до різних поколінь і дотримувалися різних моделей поведінки у відносинах із радянською владою. Інші присвячено Дмитрові Яворницькому, Володимирові Пархоменку, Іванові Степаніву, Костеві Гуслистому, В’ячеславові Заїкіну, Вікторові Петрову, Омелянові Пріцаку, Ярославові Ісаєвичу, Ярославові Дашкевичу – науковцям із непростими біографіями. Ціна інтелектуальної свободи часом була для них аж надто висока: платили роками неволі, вигнанням із батьківщини або й самим життям (В’ячеслава Заїкіна, який іще на початку 20-років мусив виеміґрувати з Харкова до Польщі, вже в 40-х роках чекісти таки вполювали у «визволеному від німецько-фашистських окупантів» Львові – і невдовзі розстріляли десь під Черніговом). Мало хто з цих видатних науковців зумів створити власну наукову школу, очолити наукову інституцію, хіба що дехто – в новіші, спокійніші часи, або – в щасливіших країнах. Скрізь, в Україні чи в діяспорі, боронячи свою наукову свободу та право на самовираження, вони мусили долати тиск різних політичних чинників і шукати способів співіснувати з ними, всупереч ідеологіям і попри складні стосунки в «академічному середовищі».

Деякі з нарисів, зібраних у книжку, раніше було надруковано в періодиці, автор ґрунтовно опрацював їх для цього видання; деякі – про Віктора Петрова, Ярослава Ісаєвича та Ярослава Дашкевича – оприлюднено вперше.

 

 

Зміст

 

Бійці за історію. Вступ   7

1

Бути науковцем у тоталітарній державі: дніпропетровські історики та радянська влада (1918–1939)   15

Володимир Пархоменко: історик та його історіографічні образи   39

Катеринославський трикутник: Дмитро Яворницький, Михайло Грушевський... (Пошуки третього невідомого)   99

2

В’ячеслав Заїкин: еміґраційний історик із багатьма обличчями   107

Віктор Петров і його критики   143

3

Омелян Пріцак – історик модерної України   185

Ярослав Дашкевич і Ярослав Ісаєвич: два обличчя величі історика   201

Бої за істориків. Післямова   225

Покажчик імен   231

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!