Васса Ларіна, Юрій Ясіновський, Надєжда Чікунова.. . Калофонія. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Число 5

Оксана Захарчук ・ Вересень 2010
Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010.

Черговий том наукового збірника «Калофонія», що його випустили у світ Інститут Літургійних Наук Українського Католицького Університету у Львові та Інститут Східних Церков Баварського університету ім. Юліуса Максиміліана у Вюрцбурзі, вміщує статті авторів з України, Австрії, Канади, Німеччини, Польщі, Російської Федерації, Словаччини українською, російською та німецькою мовами. До збірника ввійшли матеріяли VI Міжнародної конференції «Літургія і літургійний спів візантійського обряду в історичному розвитку», проведеної до 10-ліття Інституту Літургійних Наук УКУ у Львові 27–29 жовтня 2009 року.

Стаття Васси Ларіної (Відень) «Поминання світської влади у візантійському обряді як виявлення церковного розуміння держави» розкриває літургійно-богословський зміст окремих моментів богослужіння, де поминають світську владу.

В розвідці Юрія Ясіновського (Львів) «Найдавніші літургійні пам’ят ки княжої доби» подано детальний опис, походження, датування, локалізацію двох празничних міней: Дубровського (уривок) та Ільїна – і службової мінеї (за травень), так званої Путятиної мінеї. Цьому ж авторові належать статті «Українські та білоруські кулизмяні пам’ятки XVI століття» та «Нотні пам’ятки Вологодського краю» – огляд каталога-путівника Алєксандра Амосова, який містить чималий український музичний матеріял.

Публікація Надєжди Чікунової (Санкт-Петербурґ) про способи формування циклу піснеспівів Введення в храм Пресвятої Богородиці концентрує увагу на джерелознавчому аспекті теми з метою зіставлення музичних текстів у трьох рукописних співочих традиціях: грецькій, російській та українсько-білоруській.

Ігор Задорожний (Мукачів) у дослідженні «Задостойник О Тебі радується в богослужбовій практиці на Закарпатті (за нотолінійними ірмологіонами XVII–XIX ст.)» зіставляє острозько-волинський варіянт задостойника з болгарським взірцем.

Іріна Ґерасімова (Санкт-Петербурґ) у статті, присвяченійжиттю і творчості Фоми Шеверовського, розширює біографічні відомості про цього білоруського композитора другої половини XVII століття й аналізує два його зреконструйовані на сьогодні твори – «Вечірню» і «Літанію».

О. Войтех Богач (Пряшів) інформує про церковнослов’янські літургійні книги, зібрані в бібліотеці Пряшівського університету, зокрема сучасні видання зі Львова, Києва та Ужгорода. В іншому матеріялі цього автора зіставлено видані в 1976, 1986 і 1998 роках словацькі переклади Літургікону. У розвідці о. Марка Блязи (Варшава) «Літургійний переклад і спів у візантійсько-румунській традиції» описано перші переклади богослужбових книг румунською мовою й особливості літургійного співу цієї традиції. Андрій Ясіновський (Львів) детально розглядає зародження та розвиток грецького літургійного друкарства у Венеції.

Андрій Содомора переклав із латини, а Наталя Сиротинська підготувала до друку опубліковану в 1914 році працю о. Петра Крип’якевича «Про Богородичну гимнографію у грецькій церкві».

Ольга Шуміліна (Донецьк), розглядаючи роль Берестейської унії у реформуванні церковного співу в Україні, зазначає, що, попри збереження обрядів православної церкви, греко-католики посприяли запровадженню поширеного в Західній Европі багатоголосного партесного співу, який вплинув і на співацьку традицію в канонічному православ’ї. Перенесення текстів латинських пісень у православне середовище аналізує Ахім Рабус (Фрайбурґ).

Юрій Медведик (Дрогобич) рецензує одну з останніх дослідницьких праць словацького славіста Петера Женюха про духовнопісенну культуру Мукачівської єпархії.

О. Микола Комар (Отава) міркує про якість літургійної мови і вказує на серйозні перекладацькі помилки у Служебниках. Євген Чернухін (Київ) розглядає лінґвістичні труднощі перекладу грецьких молитов на прикладі тюркських перекладів грецьких християнських текстів.

Татьяна Карташова (Саратов) описує особливості північноіндійського вокального жанру тхумрі – співу, що поєднує естетичні принципи індійського класичного та народного вокального мистецтва.

Зоряна Валіхновська (Івано-Франківськ), оповідаючи про церковну співочу традицію в дяківських школах Галичини, ставить питання музичної освіти українців.

Завершують випуск рецензія Наталі Сиротинської на монографію Юрія Медведика про українські духовні пісні, повідомлення Марії Качмар про запис циклу українських колядок фінською мовою у виконанні православного камерного хору з Фінляндії та досі недруковані матеріяли Мирослава Мороза про о. Петра Франца Крип’якевича, які підготував до публікації Андрій Ясіновський. Насамкінець подано наукову хроніку Інституту Літургійних Наук УКУ (2008–2009) і перелік нових видань, що їх Інститут випустив або долучався до роботи над ними.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!