Петро Мідянка, Назар Федорак, Василь Зеленчук. Карпати на трьох

Інна Булкіна ・ Листопад 2017
Брустури: Дискурсус, 2016.

Два знаних поети, один — живий русинський класик, другий — «постмодерний» філолог і поет зі Львова, — представляють третього — «криворівнянського війта» Василя Зеленчука. І спершу здається, що ця «збірка трьох» — гра на дебютанта. Але якщо це й було на меті, загалом вийшло інакше.

У передмові видавці інтриґують: «Може, це нове літугруповання… Може, проект на мить». Насправді «проєктом», вочевидь, є «омаж Мідянці». Чи це була спроба нової групи, чи лише гра в неї — вийшла гра в одні ворота, група, яка працює на фронтмена. Це можна сприйняти як пародіювання чи віддзеркалення, але це власне «гра на Мідянку», і не дивно, що довкола «найбільш екзотичного з українських поетів» з’являється така сонетна історія.

Сонети становлять більшість текстів збірки, бо це улюблена форма Мідянки, його ознака, в тому ж сенсі, що й славнозвісні Мідянчині «діялектизми», які в жодному разі не етнографія, а модерна екзотика. Він обмежує всі свої лексичні витончення найтрадиційнішою формою і віддає перевагу сонетам не лише для того, щоб похизуватися поетичною технікою.

Здається, його прийом полягає в навмисності конфлікту між нетрадиційною лексикою і традиційною формою, між ускладненістю мови і простотою виразу. Мідянку легко стилізувати, тож обидва учасники «миттєвого літугруповання» вдаються до цього. А відкриває збірку «акросонет», що його Петро Зеленчук присвячує своєму патронові. Закінчується сонет кодою «ШІ», перетворюючи Мідянку на угорця, але може не зайве нагадати тут: «ші» в китайській традиції — первісне означення поезії:

Плиєш на Тису чи на Черемош,

«Елейсон Кіріє» ти рцеш у Божім храмі,

Тремтить бджола на стільниковій рамі,

Рівненьким плаєм йдеш у Марамурош.

 

Отари зібрані уже при брамі.

Менчул чекає. Жде і баракош.

І на Говерлу, не на Роман-Кош,

Двигнеш свої роки, вітця і мами.

 

Ярмо благе для мужа і вола.

Несеш-бо хрест свій у поті чола,

Кармазиновий блиск Господньої зарі.

Андьоли десь засіли круг стола,

Широкий Луг сховався, як в кошарі,

І газди, і по парі каждой тварі.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!