Гасан Гусейнов. Карта Нашей Родины: идиологема между словом и телом

Вікторія Середа ・ Лютий 2006
Москва: ОГИ, 2005.

Досліджуючи ідеологеми, пов’язані з символічними уявленнями мапи Росії, автор впроваджує читача в ділянку ментальної географії, відому з праць Едварда Саїда та Ларі Вулфа. З цією метою він вводить нову категорію – візіотип, котру окреслює як «місце зустрічі» словесного знаку й наочно-схематичного образу, що творять образотворчо-словесну ідеологему. Однак залишається незрозумілим, чим візіотип відрізняється від таких понять, як стереотип, етноскейп чи символічна репрезентація? Чи будь-яка згадка про Росію та її ілюстративна, схематична чи словесна візуалізація обов’язково є візіотипом? На думку автора, саме візіотип «карти нашої Батьківщини» є одним із перших символів, які ще зі шкільної лави закладаються в уявлення громадян про просторову орієнтацію та є вагомим елементом суспільної свідомости. Цей візіотип зазнав значних змін протягом останніх десятиліть, що не могло не відбитися в сучасних текстах та образах, продукованих у ЗМІ.

Застосовуючи дискурс-аналіз, Гасан Гусейнов відтворює матрицю коґнітивної мапи російського суспільства, відзначаючи на ній основні візіотипи. Їм присвячено окремі розділи його книжки: «кордон», «залізна завіса», «глобус і місце Росії на ньому», «Росія-тіло», «зрада і розчленування», «розпад СРСР і дискурс порожнечі», «острів Росія», «розбитий компас», «містерії Евразії», «Росія чи Північна Азія», «візіотип розсіяння». Автор намагається відтворити дискурсивні процеси в сучасному російському соціюмі, який переживає зміну системи цінностей, у тому числі й у сфері уявної просторової орієнтації. Гусейнов робить спробу простежити, як різні дискурси приписують цим візіотипам ті чи ті позиції і значення, їх інтертекстуальність та інтердискурсивність. Аналізуючи візіотипи через візуальні образи й мовні кліше, що їх творять, Гусейнов досліджує сформоване ними дискурсивне тло, яке структурує уявлення росіян про свій простір, межі Росії, її роль у глобальних процесах. Проте автор не звертає уваги на те, що один і той самий знак може набувати кардинально відмінних значень у різних дискурсах, а, отже, слід не тільки подати читачеві приклад візіотипу й авторську інтерпретацію, але й пояснити його дискурсивну рамку. Гусейнов послідовно наводить текстуальні чи ілюстративні приклади, які, на його думку, творять той чи той візіотип, але не аналізує особливостей їх функціонування в різних дискурсах. Залишаються невисвітленими й питання щодо розповсюджености, рівня інтерналізації чи особливостей прочитання в російському соціюмі загалом та в його окремих (соціяльних, вікових, етнічних чи інших) групах розглянутих у праці візіотипів. Але вже навіть багатий текстуальний та ілюстративний матеріял, на якому базується праця Гусейнова, спонукає до роздумів і робить дослідження цікавим.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!