Мераб Мамардашвілі. Картезіанські роздуми

Редакція Критики ・ Квітень 2001
Київ: Стилос, 2000.
Переклав з російської Едуард Щербенко

«Картезіанські роздуми» Мераба Мамардашвілі, що їх для українського читача переклав Едуард Щербенко, є лекційним курсом, прочитаним 1981 року в московському Інституті загальної та педагогічної психології. Поява тексту, автор якого замірився зняти засадничо хибну опозицію російської та західної філософії й наголосити на феномені тяглості, наступництва у філософському мисленні, була неабиякою подією в духовному житті підрадянської інтеліґенції на самому схилку імперії. Зі слів автора передмови академіка Мирослава Поповича, «картезіанські роздуми Мамардашвілі – такою ж мірою роздуми про Декарта, як і про самого себе і про всіх нас», адже, згідно з концепцією грузинського філософа, підґрунтя Декартового способу думати та жити становить «спокій, як внутрішня стабільність», котра досягається специфічним медитативним абстраґуванням від «поневолюючих надій, розчарувань і турбот практики», – а водночас і відчуття внутрішньої свободи. Цей стан спокою і волі, без чого неможлива філософська медитація, переносить людину в площину, де не існує самих проблем, які змушують нас вступати в боротьбу з численними силами зла. Відтак для пізньорадянської інтелектуальної еліти, що її уособлювала особа Мамардашвілі, поставав паралельний світ, де не було місця «інквізиції», а водночас складалася система відліку, згідно з якою можна було оцінювати політичне та ідеологічне довкілля.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!