Алоїз Принц. Ханна Арендт, або Любов до світу

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Київ: Темпора, 2016.

Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца Кафки, а також апостола Павла та Ісуса Христа. Цієї весни він презентував у Києві переклад біографії, що здобула у Німеччині престижну нагороду «Evangelischer Buchpreis».

Книжка розкриває ключові події життя Ганни Арендт, ґрунтовно представляє ідеї однієї з найяскравіших політичних філософинь ХХ століття. Письменник пропонує читачеві солідну бібліографію наприкінці книжки, адже мета цього науково-популярного видання — зацікавити непересічною постаттю і заохотити до подальших самостійних пошуків.

До кожного з двадцяти двох розділів книжки Принц підбирає цитату, що інтриґує, інколи приголомшує, а головне — від початку налаштовує на сприйняття «живої» Ганни Арендт, здатної на велике кохання, сміх «на всі завертки» та «найнеймовірніші вибрики».

Принц цікаво й повно описує дитинство Ганни, позначене тінню втрати (у семирічному віці дівчинка переживає смерть батька й дідуся), майстерно поєднує біографічну лінію з історичною. Буремний підлітковий вік (Ганну виключають зі школи в Кеніґсберзі за спробу бойкотувати уроки одного з учителів) змінюється юністю в Марбурзі, куди дівчина їде вивчати філософію, оскільки для неї «прагнення “конче розуміти” <…> це питання життя і смерті».

Пишучи про стосунки майбутньої філософині з Мартином Гайдеґером, на той час викладачем Марбурзького університету, Принцу вдається витримати необхідну дистанцію. Його письмо про особисте вирізняється делікатністю. Автор не заграє з читачем недомовками чи спекуляціями.

Значну увагу письменник приділяє важливій для становлення і розвитку Арендт постаті Карла Ясперса. Під його керівництвом Ганна написала докторську дисертацію «Поняття любові в Авґустина». Захист роботи й отримання ступеня доктора філософії 1928 року, однак, не стали початком кар’єри в Німеччині. Три наступні розділи книжки змальовують роки поневірянь: виїзд до Парижа, перебування в таборі для інтернованих осіб в Ґюрсі, втечу звідти і врешті подорож через океан до США. У Нью-Йорку Арендт зі своїм другим чоловіком Гайнрихом Блюхером проживе фактично все життя.

Роман Принца цікавий не лише як опис життєвих подій, але й як інтерпретація (можливо, дещо спрощена) головних філософських ідей Арендт. Роман справляє враження цілісного: плетиво філософських концепцій ніби вимережується із самого життя героїні. Скажімо, ідея vita activa, що лягла в основу одного з творів Арендт, здається, виростає з її діяльного життя, а концепцію «банальности зла», що викликала обурення значної частини сучасників і співвітчизників, вона, вочевидь, просто мусила проговорити як людина, котра в своєму житті знала і не раз підтверджувала не банальність, а глибинну природу іншої сили — добра. В одному з віршів Волт Вітмен іронізує з приводу біографічних романів: «Я сам думаю, бува, що знаю мало, майже нічого, про своє справжнє життя». Однак Алоїз Принц, здається, знаходить спосіб осягнути й передати читачеві справжнє життя Ганни Арендт.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!