Олександр Ірванець. Харків–1938. Роман

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Київ: Laurus, 2017.
240 с.

Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку незалежної Української держави від початку ХХ століття. У книжці описано Українську Робітничо-Селянську Республіку (У.Р.С.Р.) зі столицею в Харкові, що 1938 року святкує двадцятиріччя незалежности. У той час – це світовий лідер, «нова, прекрасна і сильна Україна», що розвивається, будує націонал-комунізм, подолавши своїх ворогів. Це Україна, яка по всьому світу засіває «зерна українськости» – в Европі, Палестині; всюди підтримує свій народ (чеські та словацькі брати-русини-українці отримують від неї підтримку і зберігають свою «вкраїнську суть»), засновує університети в інших країнах (скажімо, в Польщі «на кресах всходніх» вона підтримує Острозьку академію).

Назва роману відсилає до твору Джоржа Орвела «1984». Але вже в цьому проявляється авторова гра: Орвелів роман презентував проспективну антиутопію, попереджаючи про можливе майбутнє. Ірванців твір є ретроспективним, демонструє фантазію у стилі «що було б, якби». Хоч і про реконструкцію альтернативного минулого тут можна говорити доволі умовно, оскільки в романі є зміщення часових пластів. Серед героїв бачимо і тих, хто жив (чи міг жити) 1938 року (Гетьман-Президент У.Р.С.Р. Євген Коновалець, головний ідеолог Микола Хвильовий, політичний опонент влади Симон Петлюра, режисер Олександр Довженко, письменники Ернест Гемінґвей, Генрі Мілер, Остап Вишня, лавреатка Нобелівської премії Ольга Кобилянська та інші), і сучасників, яких читачеві пропонують упізнати (наприклад, Сергійко зі Старобільська, Пйотр інок Острозький, Алессандро Бойческу).

Зрештою, сам автор визначив жанр роману як «антиантиутопію». Крім того, в анотації до книжки зазначено, що роман відповідає таким жанрам, як буфонада й бурлеск. Сюжет передбачає і шпигунський трилер, адже дія роману розгортається довкола розслідування, що його веде полковник Служби Безпеки України Юрій Коцюба, справжній спецаґент, син відомого письменника.

Дія відбувається в кінці квітня – на початку травня 1938 року, коли У.Р.С.Р. готується до святкування 1 травня – Дня Міжнародної Солідарности Трудящих, у рамках якого відбувається щорічний ХаПеКа (Харківський Пролетарський Карнавал), та 9 травня – Дня Перемоги. Можна згадати ще одне новітнє свято У.Р.С.Р. («свято-випробування», «свято-покуту») – День Їжака, яке припадає на 8 травня. Ці святкування передбачають приготування великого параду, а також візит канцлера Великонімеччини. Однак підполковник СБУ Коцюба отримав інформацію, що в Україну має прибути «хтось такий сильний і небезпечний», якийсь терорист, якому й зброї не потрібно, аби наробити біди. Тож Коцюба береться до справи, розслідуючи, хто б це міг бути і що він задумав. Рухаючись лінією розслідування (і дещо, завдяки авторові, відходячи від неї до паралельних історій), читач зіткнеться з неочікуваними поворотами сюжету.

Поради, як інтерпретувати «Харків–1938», дає сам Ірванець, вміщуючи на початку четвертої частини «методичні вказівки щодо вивчення роману в курсі сучасної української літератури». Тут, звісно, подибуємо іронію: «зосередити увагу на державній величі У.Р.С.Р., її визначній політичній ролі на Европейському континенті і в цілому світі», «наголосити на позитивних рисах головних героїв роману», «підкреслити важливість новітніх звичаїв та ритуалів». Але «Харків–1938» містить чимало потаємних ключів і загадок, які Ірванець пропонує відгадати. Здається, що одна із таємниць – це прихований романтизм самого Ірванця, який прагне України, що має справжніх героїв. Недарма в одному з діялогів він вкладає в уста поета Валер’яна Поліщука (який насправді не дожив до часу дії роману приблизно пів року – його стратила совєтська влада 3 листопада 1937 року, – а в романі він живий і хуліганистий) такі слова: «У нас своїх романтиків, справжніх романтиків, я наголошую! – справжніх романтиків, у нас не було. Тож нам належиться залатати цю прогалину, заповнити порожнє місце». Та й присвята («Україні та українцям, яких люблю – присвячую») викриває за бурлеском, буфонадою, детективом, (анти)антиутопією дещо іншого Ірванця, ніж може здатися на перший погляд, і він пише про «іншу» Україну.

Читайте також:

Уривок роману Олександра Ірванця: «Харків – 1938»
Огляд роману Григорієм Грабовичем: «Уявімо собі на мить...»

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!