Упорядники Іван Банах, Алік Олісевич, Дмитро Кузовкін. Хіппі у Львові. Альманах

Оксана Кузьменко ・ Серпень 2012
Львів: Тріада Плюс, 2011.

Попри існування «залізної завіси» між СРСР і рештою світу, якісь групи радянської молоді вміли-таки, дізнаючися про субкультурні рухи західних ровесників, долучатися до них. Дехто, на противагу загальній звичній ідеології «жити як усі», перейнявся ідеєю «миру, любові та свободи», що є засадничою для хіпі.

Один з авторів альманаху «Хіппі у Львові» Олександр Іванов, міркуючи про нинішній інтерес до існування феномену хіпі в колишньому Радянському Союзі, скептично оцінює моду на цю тему: «Почали знімати фільми про хіпі, однак низького ґатунку та далекі від реальности. Певній частині молоді подобається карнавальна естетика та музичність хіпової культури». Альманах, натомість, подає зовсім інший погляд: відкриває глибинні рушії зародження руху, який прагнув обстоювати свободу й змінювати світ на краще в атмосфері придушення будь-якого вільнодумства.

Поділений на вісім частин альманах зібрав есеї, спогади, статті, поезію, листи. Наче у вправно вибудуваному постмодерністському письмі, оповідачі раз у раз стають персонажами різножанрових творів одне одного. Спогади плавно перетікають у поезію, інтерв’ю — в есеї, наукові статті — у мемуари; ця манера формою нагадує принцип «тексту в тексті», притаманний творчості Хуліо Кортасара, Мілорада Павича, Умберта Ека.

Кожний розділ щось додає до історії головних героїв альманаху. Перші зібрання та маніфести, а особливо постать і роль в організації руху В’ячеслава Єреська «Шарніра» — основна тема частини «Предестинація». «Це було приголомшливе видовище, — згадує у своєму інтерв’ю Орест Макота. — Довговолосий хіпі на милицях, у чорній шкірі, і дівчина з довгим волоссям, висока і красива. Я був заворожений». Перші львівські неформали хоч і тягнулися до загальної ідеології хіпі, та спиралися на власний історико-культурний контекст і в пошуках омріяної свободи наражалися на реальні проблеми.

Другу частину, «Пісні Святого Саду», присвячено часові розквіту львівського рок-гурту «Вуйки» і зустрічам біля монастиря Босих Кармелітів — місце, де вперше відбувся концерт гурту, було знане як Святий Сад. Алік Олісевич у публікації «Нам хліба не треба, ми “Вуйками” ситі…» розповідає, що в середині 1970-х Святий Сад став для радянських хіпі своєрідною Меккою.

Колоритні історії про львівських мотохіпі зібрано у третій частині, «Speed King». Розповіді про поїздки у Прибалтику, Росію, Крим, Карпати повняться смішними пригодами та сумними радянськими реаліями.

Творчим і духовним пошукам присвячено частину «Акти Львівської містерії». Покоління львівських хіпі дало чимало творчих постатей — художників і поетів. У цьому розділі вміщено їхні твори (поезію, прозу, репродукції картин), інтерв’ю, спогади, листи, а також спроби критичного аналізу феномену львівського хіпі-мистецтва. Їх супроводжують роздуми про засадничі фігури кшталтування світогляду та філософії українських хіпі.

Наступний розділ, «Код спадковости», названо за однойменним есеєм Валерії Славнікової. Основний мотив — спільність (спадковість) світобачення хіпі з ідеалами любові, миру та свободи, як їх бачили перші християни. Це своєрідне продовження літопису: нові місця зустрічей, нові здобутки і нові втрати.

Наступна частина, «Революція квітів», має тільки одного автора — Аліка Олісевича. Він розповідає про дальшу історію життя львівських хіпі, про їхній внесок у створення правозахисної групи «Довіра» і перші львівські демонстрації за права та свободу.

Залишає достатньо відкритих питань прикінцева частина — «Pacific Forever». Тут подано погляд сучасних хіпі, що перетнули часові та просторові кордони, на їхні колишні омріяні ідеали. Поряд — статті сучасних дослідників. Особливої уваги заслуговує стаття Вільяма Риша з теоретичними конклюзіями щодо специфіки львівських «дітей квітів».

Завершує альманах збірка різних за характером і настроєм есеїв колишнього учасника гурту «Вуйки», художника та письменника Дмитра «Казіка» Кузовкіна. Роздуми над багатьма аспектами «хіпізму» чергуються зі спогадами, викладеними у сюрреалістичній манері.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!