Олександр Чепалов. Хореографічний театр Західної Європи XX ст.

Юлія Бентя ・ Грудень 2008
Харків: ХДАК, 2007.

Мистецтвознавець і критик, завідувач літературною частиною Харківського театру опери та балету Олександр Чепалов подужав надзавдання: розповісти про західноевропейську хореографію минулого століття на трьохстах книжкових сторінках. Текст його монографії нагадує намисто із найвизначніших, найпоказовіших танцювальних прем’єр, проте розмова щодо цих вистав кружляє не навколо «десятиліть» чи мистецьких стилів, а навколо імен визначних хореографів. Жодного сумніву: автор закоханий у кожну особистість і кожну виставу, про яку йдеться, а тому настрій цієї книги скоріше емоційно-рецензійний, аніж захмарно-науковий. Олександр Чепалов, постійний дописувач газет і журналів, і собі великими шматками цитує балетні рецензії західних критиків, мемуари хореографів, переказує лібрета танцювальних вистав, описує їх візуальний ряд, щоразу підкреслюючи нетипове й новаторське. Автор праці – не сторонній спостерігач, він не «над» її героями, а серед них: здається, товаришує з Сержем Лифарем, хоч і має до нього творчі та суто людські претензії, відвідує спектаклі Мориса Бежара і Роляна Петі, з цікавістю спостерігає за еволюцією німецького танцтеатру Піни Бавш... На сто сторінок інформаційно насиченої, калейдоскопічної оповіді припадає три-чотири сторінки авторських теоретичних узагальнень, і така пропорція тут здається просто ідеальною.

Ця книга може одночасно бути захопливим читвом, зручним конспектом танцювальної історії XX століття, хореографічною енциклопедією (саме завдяки «складносурядній», не «складнопідрядній» формі дослідження), зрештою, підручником балетної критики. Небагато наукових монографій, у яких опубліковано матеріяли докторської дисертації (Олександр Чепалов нещодавно її успішно захистив), можна уявити у вигляді розкішного ґлянцевого видання, а цю монографію – можна і навіть хочеться. Власне, не тексту, а саме його паперовому оформленню бракує благородного патосу – розкішних кольорових світлин та «повітря», що могло би відділяти в тексті одну виставу від іншої. Якщо врахувати нинішню шалену популярність молодого театру «Київ модерн-балет», що його 2006 року заснував хореограф Раду Поклітару, і взагалі модерної хореографії, то можна припустити, що на таке видання був би добрий попит.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!