Віктор Єрофеєв. Хороший Сталін

Роксоляна Свято ・ Травень 2007
Львів: ВНТЛ-Класика, 2006.

«Колекцію Перфецького», що її збирає видавництво «Класика», поповнив роман Віктора Єрофєєва «Хороший Сталін» в українському перекладі Олександра Бойченка.

Поява цього тексту в «колекції» симптоматична. Насамперед, Єрофєєв належить до сучасної російської літератури (що рано чи пізно мала опинитися в полі зору Андруховичевої серії), та водночас становище його там незвичне, навіть дещо виняткове. Часто можна читати або чути про «інакшу російськість» цього автора, зумовлену його европейським минулим. Єрофєєв і сам любить мітологізувати свою вільну – позбавлену зобов’язань – належність до різних культурних просторів («Я не знаю, де моя справжня батьківщина. Швидше за все, її немає на мапі»), як і присутність у різних літературних дискурсах (цей роман перекладено вже тридцятьма мовами). У «Хорошому Сталіні» – найавтобіографічнішому з усіх творів Єрофєєва – чи не на кожній сторінці відчуваєш авторову вдячність долі, яка свого часу ласкаво вберегла його від совєтської юности. До того ж у контексті його попередніх романів («Російської красуні», «Енциклопедії російської душі» та інших) цей є таким само незвичним, як, скажімо, «Інші береги» для творчости Набокова.

Провокативна назва – адже зводиться все не до Сталіна, а таки до Єрофєєва – претендує на статус всеохопної та, звісно, ефектної метафори. Авторові йдеться і про Сталіна реального (зі скриньки родинних мітів на світ витягнуто захопливі оповіді про Єрофєєва-старшого, офіційного перекладача з французької при «Батькові народів»). Але також мова і про Сталіна «домашнього» (адже, за Єрофєєвим, батько є приватним Сталіним для кожної сім’ї), про російський народ із його мазохістською потребою відчувати тверду руку «батька» (афористичних пасажів щодо цього тут не менше, ніж у згадуваній «Енциклопедії...»), і, звісно, про себе самого, адже точкою відліку в усіх без винятку випадках є авторове «Я».

І, зрештою, про нюанси рецепції. Український варіянт після ориґіналу сприймається принципово інакше, і справа не в якості перекладу (до речі, дуже непоганого). Чомусь здається, що Сталін – чи хороший, чи поганий – для постсовєтського читача залишатиметься таки «російськомовним». А відтак при читанні українського тексту з’являється невловимий ефект відчуження: написано ніби те саме, але вже про когось зовсім іншого. Хоча від цього читання не стає менш цікавим.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!