Хрвоє Качіч. Хорватський прорив

Олексій Сидорчук ・ Лютий 2013
Київ: Темпора, 2012.
Переклад з хорватської Олега Гірника

«Хорватський прорив» – збірка спогадів, статтей і виступів хорватського політика, дипломата й громадського діяча Хрвоє Качіча про розпад Юґославії та здобуття Хорватією незалежности. Провідною темою книжки є міжнародне визнання Хорватії та вплив подій у країні впродовж цього часу на ставлення до неї европейських і світових держав та організацій. Особливе місце у книжці належить обороні Дубровника, – не дивно, адже його мешканці обрали автора до перішого парламенту посткомуністичної Хорватії у 1990 році.

Особливістю цієї праці є її фраґментованість і синтетичність: авторові міркування перемежовуються зі стенограмами дискусій за його участи та публікаціями у ЗМІ. Крім того, книжку структуровано не за хронологічним принципом, а радше на основі різних тематичних пластів, які авторові бачаться основними в процесі міжнародного визнання Хорватії. За влучним висловом перекладача й автора вступної статті Олега Гірника, «Хорватський прорив» нагадує більше «щоденник з поля бою», аніж логічний і послідовний виклад історичних подій. У цьому водночас сила й слабкість книжки: непідготовлений читач потребуватиме певних зусиль, аби зрозуміти всі авторові історичні покликання та вибудувати чіткий хронологічний порядок описуваних подій, однак у той же час зможе отримати повнішу і яскравішу картину настроїв тодішнього хорватського суспільства.

Качіч, безпосередній учасник описуваних подій, не приховує власної заанґажованости: об’єктивний і безстороній їх виклад у його плани не входить. Натомість він заявляє власну позицію інтелектуала та громадського діяча, якому не байдужа доля не лише його країни, а й усіх колишніх суб’єктів Юґославії. Проблеми, яких він навмисне чи мимохіть торкається, можуть особливо зацікавити українського читача, зважаючи на історичні паралелі між розпадом СФРЮ та СРСР. Перша й найочевидніша з них – досвід стосунків між сусідами (хорватами і сербами, українцями і росіянами), здобутий внаслідок тривалого співмешкання в одній державі. А також – пошуки шляхів примирення із власним минулим, підґрунтя для національної консолідації, поєднання націоналістичних почуттів із захистом етнічних меншин тощо.

«Хорватський прорив» цікавий ще й як приклад успішного історичного міту, твореного задля здобуття національної незалежности. Качічева книжка демонструє практичне застосування засобів, описаних у дослідників історичного мітотворення – утвердження історичної тяглости хорватів і їхнього прагнення до самостійности, конструювання чіткої дихотомії добра і зла, метафоричне відображення історичних процесів і подій тощо. Час підтвердив життєздатність цього міту, який поєднав необхідне спрощення довколишньої реальности з достатнім рівнем її адекватного відображення і досяг суголосности із повсякденним досвідом багатьох хорватів. Процес і результат цього мітотворення може дати багато поживи для роздумів над перебігом унезалежнення України: подібного об’єднавчого історичного міту українців досі не створено. Через це Качічева праця стане в пригоді і тим, кому цікава історія Хорватії, і тим, хто прагне українського прориву.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!