Юстина Соболевська. Книжка про читання

Анна Федорчук ・ Грудень 2017
Львів: Видавництво Старого Лева, 2014.
Переклад із польської Андрія Бондара

«Книжка про читання» — це літературознавча розвідка, у якій ідеться про те, що стосується більшости книголюбів. А ще — це теплий домашній діялог автора й читача про все, що стосується читання. Польська літературна критикиня Юстина Соболевська відібрала та проаналізувала читацький досвід письменників, їхні життя, пристрасті й звички, а також читачів та їхні вподобання. Це видання розраховано на тих, хто любить читати і поговорити про цей процес. Текст подано легко та невимушено, доповнено цікавими фактами, історіями із життя та іменами. Український читач дізнається про польських авторів, зокрема, про авторку книжок у жанрі фентезі Анну Бжезінську, майстра історичної прози Еустахи Рильського, а також поета доби Ренесансу Яна Кохановського.

Авторка починає перший розділ словами Італо Кальвіно з роману «Якщо однієї зимової ночі подорожній», і надалі у книжці часто згадано цього письменника. Перше питання: де читати книжки. Соболевська наводить приклади різних читацьких уподобань: хтось любить читати на природі, хтось — у зручному кріслі, а хтось — у туалеті. Для тих, хто має вдома великі бібліотеки й не знає, як поскладати книжки на полицях, також є розділ. Наведено приклади із домашніх бібліотек різних людей і сказано, що навіть у хаосі, який панує в чиїхось шафах, може бути своя гармонія. Цікавою є частина про те, як правильно поводитися з книжками. Її сповнено тропів і написано з тонким гумором. Тут розказано про два типи читачів: тих, хто загинає кутики сторінок і пише коментарі на берегах, і тих, хто ставиться до книжки як до об’єкта культу або поклоніння. Авторка наводить приклад видань, які можна нищити в різні способи: розірвати сторінки або вилити на них каву, кинути у прання або дати погризти собаці. Соболевська розказує і про свої читацькі вподобання. Не оминає увагою і тему паперових та електронних книжок, хоча про це вже є незліченна кількість статтей і роздумів, зіставлень переваг і вад.

Заводячи відверту розмову про непрочитані класичні літературні твори, авторка доходить висновку, що цього не треба боятися, і навіть наводить приклад польського літературного товариства 1980-х років, членом якого міг стати той, «хто доведе, що не читав п’ять важливих книжок канону (тобто програмних книжок)». І тут же йдеться про майстерність говорити про книжки, не прочитавши їх. У книжці розказано не тільки про читання, а й про «муки писання» і те, чого не знає читач, коли бере до рук книжку. Наостанок подано список книжок про книжки, які варто про читати й цитати з яких уміщено у «Книжку про читання».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!