Андрєй Поляков, Іґорь Сід, Сергій Жадан. Кордон. Три пограничных поэта

Богдана Козаченко ・ Жовтень 2009
Москва: Art House Media, 2009.

Книжку «Три пограничні поети» можна вважати таким собі розгорнутим розшифруванням метафори Сергія Жадана зі збірки «Ефіопія»:

Море дихає чорним теплом,

розгортається, мов полотно.

І три комерсанти сидять за столом

і порівну ділять тепле вино.

Збірка – видрук їхньої розмови, котра, очевидно, тривала, з невеликими перервами, не один рік, і ніхто не перебивав співрозмовника, хоч би про що була його страшна, смішна, трагічна чи комічна історія.

Описувати кардіограми суспільних досягнень кожного з трьох – самітника Андрєя Полякова чи гіперактивних у громадському житті Іґоря Сіда та Сергія Жадана – означало би зосередитися тільки на цьому. Цікавіше спробувати розібратися з досить химерною системою впорядкування текстів, основною метою якої було знайти спільну мову, балансуючи на химерній линві двомовности. Збірка переконує, що перспектива тієї двомовности не така вже й страшна, як комусь видається.

Мова Андрєя Полякова, як влучно сказала Лінор Ґоралік, «є головним героєм його текстів... його мова, як старша сестра з молодшим братом, – вона тягне, він впирається, присідає, імітує падіння, кривляється, дражниться...». Його герої заговорюються, виправдовуючи абсурд буття випадковим набором слів. Досконала ритміка цих слів за відсутности звичної форми творить неповторність поетового стилю.

Вірші Іґоря Сіда мають ознаки документальности. Йому страшенно щастить на абсолютно безумні ситуації та співрозмовників, які, зрештою, перетворюються на моделей у довгій дефіляді білих віршів, більше схожих на довірливу, нескінченну сповідь. Його герої позбавлені ознак героїзації, непрактичні та розгублені, з ними постійно щось трапляється. А сюжети нагадують бойовик, знятий у мистецькому середовищі симферопольсько-керчинської аркадії.

Характеризувати Жаданову творчість – то непроста справа, його твори слід читати, обдумувати, переживати... Поети часто передбачають ситуації, у яких згодом житимуть. Ось і Жадан собі уже напророкував майбутнє: конечне з віршами, пити вино,

дивитися смерті в просте лице

з друзями, котрі все знають давно,

знають, але не говорять про це.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!