Віктор Брехуненко. Козаки на Степовому Кордоні Європи: Типологія козацьких спільнот XVI – першої половини XVII ст.

Владислав Яценко ・ Березень 2012
Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2011.

Праця українського історика Віктора Брехуненка висвітлює «героїчний період» історії української, донської, волзької, яїцької, терської та гребінської козаччин у XVI – першій половині XVII століть. Автор удався до широкої компаративістики, незвичайної для опису цих козаччин у вітчизняній та російській історіографії, і водночас намагався викласти їх історію в контексті теорії «Великого кордону». Історик активно порівнює і намагається типологізувати Степовий Кордон Европи із його аналогами у Північній та Південній Америці, Китаї, Австралії, Африці, на Балканах. Звернення до західної методології поєднується із запровадженням у науковий обіг чималого комплексу архівних джерел і використанням різноманітних історіографій (української, польської, російської, англо- та німецькомовної), що робить викладені факти та висновки ще цікавішими й обґрунтованішими.

Особливої уваги заслуговують твердження, що українська козаччина виникла і розвивалася у «силовому полі» Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, внаслідок чого історія козацтва стала складником української історії, а соціяльні процеси, які відбувалися в його середовищі, щільно прив’язували козацтво до метрополії. Натомість російські козацтва Дону, Волги, Яїку й Тереку постали у «Полі» як анклави, мало пов’язані із Московською державою, через що, на відміну від своїх українських візаві, вони відбулися як самостійні спільноти із власною ідентичністю і відсутністю спроб вмонтуватися у соціюм метрополії.

Наголошуючи першість української та донської козаччини в оформленні на степовому кордоні протягом XVI століття, дослідник відзначає, що в той час як донці істотно впливали на генезу та становлення козацьких спільнот Волги, Яїку і Тереку, українська козаччина впливала на генезу та становлення самих донців.

Окремо відзначимо авторове прагнення висвітлювати взаємини християнських козацтв із мусульманськими сусідами не лише крізь призму конфлікту. Кордон створював чимало можливостей для порозуміння і співпраці, якими активно користувалися козаки та їхні мусульманські сусіди, як-от під час військового союзу козаків із Магмет і Шаґін-Ґіреями у 1624–1629 роках.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!